-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив підобра́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   підбері́мо, підбері́м
2 особа підбери́ підбері́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа підберу́ підберемо́, підбере́м
2 особа підбере́ш підберете́
3 особа підбере́ підберу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. підобра́в підобра́ли
жін.р. підобра́ла
сер.р. підобра́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
підобра́вши

Словник синонімів

ВТЯГА́ТИ[УТЯГА́ТИ] (живіт, голову, плечі тощо), ВТЯ́ГУВАТИ[УТЯ́ГУВАТИ], ПІДБИРА́ТИ, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ. - Док.: втягти́[утягти́], втягну́ти[утягну́ти], підібра́ти[підобра́ти], підтягти́, підтягну́ти. Одірвавши чарку [від рота], почав утягувати в рот сині свої губи, ніби смоктав їх (І. Нечуй-Левицький); Він згорбився, стиснувся, втягнув голову в плечі (З. Тулуб); - Без тебе подам, - удавано сердилася мати, насмішкувато підбираючи губи (Григорій Тютюнник); Мар’яна скривилася злегенька й брови на лоб підтягла (А. Головко).
ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИрозм., ДОШУ́КУВАТИдіал.;ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). - Док.: добра́ти[дібра́ти], підібра́ти[підобра́тирідко], ви́шукати, підшука́ти, прибра́ти, дошука́ти, підста́вити, приду́мати. - Ось тобі клубки вовняних ниток усякого кольору. Добирай, як знаєш (І. Нечуй-Левицький); Чагар не міг підібрати слова й змовк (М. Хвильовий); По одній квіточці зривала вона ці синенькі волошки, вишукуючи найкращі, найповніші з них (С. Васильченко); Мотоциклісти-квартир’єри гасали вулицями, підшукуючи затишні хати для офіцерів (Григорій Тютюнник); Поганий з тебе стиліст, діду; не вмієш прибирати порівнянь (Г. Хоткевич); Вона.. почала між звуками щось перебирати. Вона дошукувала акорди акомпанементу якоїсь пісні (О. Кобилянська); Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає ... (Панас Мирний); Знаходить [піп] у них [доносах] повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші фрази (М. Стельмах). - Пор. 1. вибира́ти.
ПІДНІМА́ТИ (нахилившись, брати з землі, підлоги тощо), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДБИРА́ТИ. - Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підібра́ти[підобра́ти]. - Спасибі, я наївся, - тихо відповів мош-Діма, піднімаючи з долівки перекинутого глечика (М. Коцюбинський); Отець Вікентій жмакає листа, жбурляє на підлогу, але згодом підіймає (М. Стельмах); З самого вершка упав хрест і поцілив її в голову. Люди підносять його, цілують (Н. Кобринська); Надворі знову загупала сокира.. Незабаром жінка вже готові дрівця підбирала (О. Гончар).
ПІДІБГА́ТИ[ПІДОБГА́ТИрідко] (ноги, хвіст тощо - підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ[ПІДОБРА́ТИрідко], ПІДЖА́ТИрозм.; ПІДКО́РЧИТИрозм. (ноги). - Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати. Сидячи на низенькому кріслі, Максим глянув на свої довгі ноги і ніяково підібгав їх під сидіння (С. Добровольський); Летів орел понад морем, ніжки підібгавши (пісня); Ваня підгинав коліна й одштовхувався ногами (Л. Первомайський); Рушив [Микола], кивком відкинувши чуба назад і міцніше підібравши під пахви свої пакунки (О. Гончар); Скулився, стулився, ще й хвіст піджав (приказка); Не лежиться мені, ногу то простягну, то підкорчу (А. Тесленко).