-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | підлако́вувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | підлако́вуймо |
2 особа | підлако́вуй | підлако́вуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | підлако́вуватиму | підлако́вуватимемо, підлако́вуватимем |
2 особа | підлако́вуватимеш | підлако́вуватимете |
3 особа | підлако́вуватиме | підлако́вуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | підлако́вую | підлако́вуємо, підлако́вуєм |
2 особа | підлако́вуєш | підлако́вуєте |
3 особа | підлако́вує | підлако́вують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
підлако́вуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | підлако́вував | підлако́вували |
жін. р. | підлако́вувала |
сер. р. | підлако́вувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
підлако́вувавши |
Словник синонімів
ПРИХО́ВУВАТИ що (не виявляти, не показувати, тримати в таємниці), ХОВА́ТИ, ХОВА́ТИСЯ з чим, ПРИХО́ВУВАТИСЯ з чим, ЗАХО́ВУВАТИ, ТАЇ́ТИ, ТАЇ́ТИСЯ з чим, УТА́ЮВАТИ [ВТА́ЮВАТИ], ПРИТА́ЮВАТИ рідше, УКРИВА́ТИ [ВКРИВА́ТИ], ПРИКРИВА́ТИ, МАСКУВА́ТИ, КРИ́ТИСЯ з чим, СКРИВА́ТИ розм., КРИ́ТИ розм., ПІДФАРБО́ВУВАТИ розм., ПІДЛАКО́ВУВАТИ розм.; ЗАМО́ВЧУВАТИ, ЗМО́ВЧУВАТИ що, про що, ПРОМО́ВЧУВАТИ що, про що, ПОМО́ВКУВАТИ про що, ПОМО́ВЧУВАТИ про що, ПРИМО́ВЧУВАТИ що, про що, розм., ЗАТИРА́ТИ розм. (навмисне не говорити про щось); ДУШИ́ТИ розм., ПРИДУ́ШУВАТИ розм. (надмірно приховувати, перев. свої почуття); ПОКРИВА́ТИ кого, що, розм. (чийсь поганий вчинок); ПРИКРИВА́ТИСЯ чим (приховувати свої справжні вчинки, наміри тощо). - Док.: прихова́ти, схова́ти, прихова́тися, захова́ти, потаїти, затаї́ти, потаї́тися, затаї́тися, утаї́ти [втаї́ти], притаї́ти, укри́ти [вкри́ти], прикри́ти, замаскува́ти, покри́тися діал. скри́ти, підлакува́ти, підфарбува́ти, замо́вчати, змо́вчати, промо́вчати, примо́вчати, зате́рти, придуши́ти, покри́ти, прикри́тися. - Де моя мама? Де? - закричав він, здогадавшись, очевидно, що тітонька Ніна приховує від нього якусь страшну вість (А. Шиян); Ні, Давид не бреше. Так, як брешуть або ховають щось, не дивляться ясно (А. Головко); Триста різних сортів [винограду] було в нього в колекції і з-поміж них - "чорна брила", дуже рідкісний сорт, що його тільки вводили та все з ним ховались, оберігали... (О. Гончар); Заховуючи зрадливі сльози, що наверталися їй на очі, вона ступила до кухні (Г. Коцюба); Кажуть, люди жили табунами.. Говорили, що знали і вміли, Не таїли своїх думок (В. Симоненко); Очима поводить [Ковбанівна] - наче душу з тебе виймає: все б їй розказав, не потаїв би й гріха перед нею (П. Куліш); Вже ж тепер він, не таючись, сказав, що у нього щось є на думці (Г. Квітка-Основ’яненко); Не було в мене нічого такого, з чим би я затаїлася перед своєю Мартою (Панас Мирний); [Конон:] В наших товариських умовах сказано ясно:.. нічого не втаювати, щирість і одвертість - наш принцип! (М. Кропивницький); - Так,- бадьорим тоном промовив приятель, певно, намагаючись притаїти своє хвилювання (О. Досвітній); Кожний раз їй здавалось, немов панни укривають або зміняють розмову, як вона увійде (Леся Українка); Він все повертає на жарти, про що не спитай, і одбріхується, й прикриває правду, наче якоюсь мрякою з жартів (І. Нечуй-Левицький); У Михайла знову проривається сміх, він маскує сміх кашлем (Ю. Яновський); Вона крилася з тим добром від усіх і рада була, що ніхто її не чіпає (Панас Мирний); І пішов, Мене лишивши в почуттю гіркому, що скриває щось там він, Чого не важиться сказать нікому (І. Франко); Крий, ховай погане, а воно таки гляне! (прислів’я); Він завжди цінив Павлюка. Але тепер, аналізуючи свої підозри, він щораз більше схилявся до думки, що той замовчує якусь таємницю (М. Трублаїні); Він не хотів сваритися, але він не мав права змовчувати те, що підказувало йому сумління (Д. Бедзик); Михайлина промовчала про те, що Наталя втекла з дому, навіть не пообідавши, що її книжки самотньо лежать на покуті (Ю. Збанацький); А ще він, Клим,- звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди,- взяв та так зразу й ляпнув (С. Васильченко); [Жураківський:] Тут уже справу затерти не можна було, і вона пішла до слідчого (С. Васильченко); Просив, молив [Олексій], щоб вона виплакала своє горе, що після того їй легше буде, щоб не душила своєї журби (Г. Квітка-Основ’яненко); - Чого це ти його так захищаєш? - Бо я справедливість люблю.. - А хіба справедливість у тому, щоб покривати запроданця? (Є. Гуцало).