-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив підки́дувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   підки́дуймо
2 особа підки́дуй підки́дуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа підки́дуватиму підки́дуватимемо, підки́дуватимем
2 особа підки́дуватимеш підки́дуватимете
3 особа підки́дуватиме підки́дуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа підки́дую підки́дуємо, підки́дуєм
2 особа підки́дуєш підки́дуєте
3 особа підки́дує підки́дують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
підки́дуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. підки́дував підки́дували
жін. р. підки́дувала
сер. р. підки́дувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
підки́дуваний
Безособова форма
підки́дувано
Дієприслівник
підки́дувавши

Словник синонімів

ВСТАВЛЯ́ТИ[УСТАВЛЯ́ТИ] (при розмові включати свої слова в чиєсь мовлення), ДОКИДА́ТИрозм.,ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИ]розм.,ВВЕРТА́ТИ[УВЕРТА́ТИ]розм., ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯрозм., ВТУ́ЛЮВАТИ[УТУ́ЛЮВАТИ], ВТУЛЯ́ТИ[УТУЛЯ́ТИ]. - Док.: вста́вити[уста́вити], доки́нути, підки́нути, вверну́ти[уверну́ти], прохопи́тися, втули́ти[утули́ти]. Він мінився на виду, вставляв не до речі репліки (І. Ле); Біля його сиділа й щебетала Гаїнка, а дід Дорош докидав часом і собі слівце (Б. Грінченко); - Їм більше глиняні черепочки попадаються, - авторитетно підкидає Супрун (О. Гончар); Іванов.. заговорив зовсім спокійно, коли, нарешті, стала змога прохопитись крізь загальні вигуки (Ю. Смолич); Втуливши яке слово не до ладу, можна спинитись і почати заново (С. Васильченко). - Пор. сказа́ти.
ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИрозм., ПРИБАВЛЯ́ТИрозм., НАБАВЛЯ́ТИрозм., НАДБАВЛЯ́ТИрозм., ПІДДАВА́ТИрозм., ПРИКИДА́ТИрозм., НАКИДА́ТИрозм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИрозм., ПРИТУЛЯ́ТИ[ПРИТУ́ЛЮВАТИ]розм., ПРИЧИНЯ́ТИдіал.;ДОМІ́РЮВАТИ[ДОМІРЯ́ТИ]розм.- (міряючи);ДОПО́ВНЮВАТИ[ДОПОВНЯ́ТИ], ПОПО́ВНЮВАТИ[ПОПОВНЯ́ТИ], ВНО́СИТИ, ПРИВНО́СИТИ (робити повнішим те, що є або вже відоме);ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИ], ДОКИДА́ТИрозм. (часто зі сл. слово, жарт і т. ін. - до сказаного, написаного). - Док.: дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́, привнести́, приточи́ти, доточи́ти, підки́нути, доки́нути, приверну́тидіал.На різні сласті він додавав мені п’ятак до грошей тих, що за роботу мені платив (В. Сосюра); - У доповіді було не про все сказано. І критики малувато. Давайте добавлять(В. Кучер); Та сили б нашої не подолав ніхто, Коли б ти різочку, Матвію, до кропила У пару приєднав (переклад М. Рильського); Він тебе й розважить, книжки гарні тобі читає і до книжок докладає своє розумне слово (П. Куліш); Не раз було до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (І. Нечуй-Левицький); Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Книги дають готові знання, але до них маєш долучити і свої власні, те, до чого дійшла ти сама (М. Слабошпицький); Сторожиха змазувала її [домівку] глиною з водичкою, а іноді й кізячка домішувала (О. Донченко); Зерно з дідуха зберігають до весни, примішують до посівного (з журналу); В’язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян (О. Гончар); Побачивши ж врагів напори, У башт прибавили запори (І. Котляревський); З того часу йому й набавили десять карбованців у місяць (М. Коцюбинський); Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столі, а вона одно знає - надбавляє ще (Панас Мирний); Ніхто не піддавав веселощів та жартів, а тим часом усі почували, що гульня не скінчилась (І. Нечуй-Левицький); - Про гроші, прохаю, не згадуйте і не ображайте мене. Хай, може, колись на віщось інше прикинете (Л. Яновська); А як ціну накинув, від люду вчув тоді: - Не варті й половини Ті лишки від свинини (А. Крижанівський); Він може по два-три рази на день обідати.., впорати.. десяток яєць, приплюсувати кільце ковбаси (Я. Гримайло); Взяла я ту кукурузу та й висипала в мішок до своєї; думаю, притулю до своєї! (І. Нечуй-Левицький); Взяв собі багатирку, - Причинив собі роботи: Щонеділі - жовті чоботи! (пісня); - Своє поле маєш переміряти цією кроковкою?.. - Ні, доміряти до свого (М. Стельмах); Сергійко захопливо уточняв і доповнював мені свої розповіді (І. Ле); Ішла стара мати - сильно плаче і ридає, Слізьми моря доповняє (пісня); Шевченко склав альбом і пішов блукати разом з Вернером, поповнюючи ботанічну колекцію новими рослинами (З. Тулуб); Культурна родина повинна мати вдома свою особисту бібліотекуі поповняти її все життя новими надбаннями (І. Волошин); Вони [кіносценарії] внесуть багато нового в наше письменницьке світобачення (О. Довженко); Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (з газети); Десять десятинок слобідської толоки Тугокопилому приточили (О. Ковінька); - Довів [Радивон] до занепаду ферму! - потвердив Мусій Завірюха. - Мало не занапастив скот! - доточив і своє слово тракторист Сень (К. Гордієнко); Можливо, ця поезія для інших душ... - підкинув слівце Базіль (Вас. Шевчук); Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став (М. Рильський).
ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИрідко] (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИрозм., ЧУ́КАТИрозм., ГУ́ЦАТИрозм., ГУЦИ́КАТИрозм., ГЕ́ЦАТИ[ГИ́ЦАТИрідко] розм. (перев. дитину на руках або колінах). - Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути[ги́цнути]. Підкидав [легінь] топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); Червоно-жовту і масну, як сир, Він голову підкидує відразу, Щось зжовує, неначе слинить фразу (М. Бажан); Вона висмикнула дитину з рук Шмалька й почала її чукикати (С. Чорнобривець); Олексій Федотович чукав на руках малого Олеся (В. Речмедін); Вона то гуцала його, то плескала по круглих щоках руками (Панас Мирний); Взяла [Люба] дитину з невмілих рук молодиці і почала її гуцикати (М. Стельмах); Якийсь заводіяка, заграючи з молодою матір’ю, бере її пикатого синка і гецає на руках (Ю. Яновський).
ПІДКИДАТИ[ПІДКИ́ДУВАТИрідко] (потай класти, залишати у кого-небудь з певною метою), ПІДКЛАДА́ТИ, ПІДСУВА́ТИ[ПІДСО́ВУВАТИ]розм. - Док.: підки́нути, підкла́сти, підсу́нути. Вмовляв [Єремія] панів терпіти голод і підкидав підроблені листи, що буцімто вже король веде військо на поміч (І. Нечуй-Левицький); "Нащо здалось гніздо мені? Яєчка крадькома я другим підкладала, - Нехай висиджують дурні!" (Л. Глібов); - Отруїть [Оленку] хотіли... - Де там!Їй мазь якусь підсунули, і вона помастилась нею... (В. Кучер).