-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив підгорта́тися, підгорта́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа підгорта́тиметься підгорта́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа підгорта́ється підгорта́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
підгорта́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. підгорта́вся, підгорта́всь підгорта́лися, підгорта́лись
жін. р. підгорта́лася, підгорта́лась
сер. р. підгорта́лося, підгорта́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
підгорта́вшись

Словник синонімів

ПРИТУЛИ́ТИСЯ (стати, сісти, лягти, обпираючись об когось, щось або схиляючись до когось, чогось), ПРИГОРНУ́ТИСЯ, ПРИСУ́НУТИСЯ, ПРИТИ́СНУТИСЯ, ПРИНИ́КНУТИ, ПРИПА́СТИ, ПРИЛЯГТИ́, ПРИКЛА́СТИСЯ, ПРИЛОЖИ́ТИСЯрозм.,ПІДГОРНУ́ТИСЯрозм., ПРИТКНУ́ТИСЯ розм., ПРИВЕРНУ́ТИСЯдіал.; ПРИКИПІ́ТИ, ПРИРОСТИ́, ПРИПНУ́ТИСЯ, ПРИП’Я́СТИ́СЯ[ПРИП’Я́ТИСЯ], ПРИТЕ́РТИСЯ, ПРИЛІПИ́ТИСЯ, ПРИЩУ́ЛИТИСЯ, ПРИЛИ́ПНУТИрозм., ВЛИ́ПНУТИ[УЛИ́ПНУТИ]розм., ПРИПЛЮ́СКНУТИрозм. (щільно, тісно); ПРИГОЛУ́БИТИСЯ, ПРИЛА́ЩИТИСЯрозм., ПРИЛА́СТИТИСЯрозм. (з ласкою, ніжністю). - Недок.: притуля́тися[приту́люватисярідше], тули́тися, пригорта́тися, присува́тися[присо́вуватися], притиска́тися[прити́скуватисярідше], приника́ти, припада́ти, приляга́ти, приклада́тися, підгорта́тися, притика́тися, приверта́тися, жа́тисярозм.прикипа́ти, прироста́ти, припина́тися, притира́тися, прилі́плюватися, прищу́люватися, прилипа́ти, влипа́ти[улипа́ти], приголу́блюватися, прила́щуватися[прилаща́тися]. Ти відходиш від люка і притуляєшся до вогкої стіни коридора, бо ледве стоїш на ногах (Ю. Андрухович); Вони лежали, тісно пригорнувшись одне до одного, бік у бік, і з її вуст парувало дихання (Вал. Шевчук); Потім від його одхитнулася [мати], одірвалася, затопила у печі, постановила вечерю варити і знов до його присунулася (Марко Вовчок); Дівчина стоїть, притиснувшись до хвіртки, і пильно дивиться в далечінь (М. Стельмах); Він одійшов до стіни й приник до неї лицем (І. Микитенко); Грудьми й обличчям він приліг до костьольного муру (І. Франко); Вутанька стояла в якомусь заціпенінні, приклавшись лобом до холодної рами вікна (О. Гончар); Приложившись до вікна, він почав придивлятись (Панас Мирний); Щось шепочучи, підгорталася [Маруся] ближче до опришка (Г. Хоткевич); Не спав і Карпо Богун. Приткнеться до плетеної стіни й довго дивиться на страшні снопи вогнищ (І. Ле); Береза росте, розростається, лист до листонька привертається (пісня); Лейтенант у колясці прикипів до кулемета (О. Сизоненко); І рвонувся Охрім з постелі, Як дитя, до вікна приріс (І. Вирган); - Тату! - Охопила рученятами, припала, прип’ялася вустоньками... (С. Васильченко); Лукин притерся плечима до стінки воза (Н. Кобринська); Прищулившись одне до одного, вони мовчки дивились, як над світом поступово виднішає, зірки тануть в попелястому небі (О. Гончар); Знадвору постукали у вікно, й чиясь голова прилипла до шибки (Є. Гуцало); Зіщулився [кіт],.. очі заплющив міцно-міцно, припав до підлоги, аж влип у неї (Ю. Збанацький); Стара Грищенчиха стояла біля загороди, приплюскла до вербового пенька так, що її важко помітити (І. Ле); Ось і рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок приголубивсь до дівчиноньки (Г. Квітка-Основ’яненко); Побачивши тата, хлопець побіг до нього, прилащився дитячим звичаєм, а той узяв його до себе на руки (переклад М. Лукаша).
ПЕ́СТИ́ТИСЯ[ПЕ́СТУВАТИСЯ]коло кого і без додатка (ласками намагатися викликати чиюсь прихильність, любов тощо); ЛА́СТИТИСЯ, ЛА́ЩИТИСЯ, ЛЕ́СТИТИСЯ, ГОЛУ́БИТИСЯдо кого, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИСЯдо кого, ПРИЛА́ЩУВАТИСЯдо кого, ПРИЛАЩА́ТИСЯдо кого, розм. (виражаючи ніжність до когось); ГОРНУ́ТИСЯдо кого, коло кого, ПРИГОРТА́ТИСЯдо кого, ТУЛИ́ТИСЯдо кого, коло кого, ПРИТУЛЯ́ТИСЯ[ПРИТУ́ЛЮВАТИСЯ]до кого, ХИЛИ́ТИСЯдо кого, ПРИХИЛЯ́ТИСЯдо кого, ПРИПАДА́ТИдо кого, ПІДГОРТА́ТИСЯдо кого, розм. (ніжно притискатися до кого-небудь); ЛИ́ПНУТИдо кого, розм., ПРИЛИПА́ТИдо кого, розм. (перев. без прихильності у відповідь). А дитиною мав ти такі чудово ніжні губенята й умів-єсь так любо й щиро пеститися коло матері (О. Кобилянська); Свиня підійшла, Хрюка та облизує його, а він думає, що се жінка колонього пестується (Г. Квітка-Основ’яненко); [Володимир:] Мушу я свій город захищати! Пусти мене, мамуню! (Ластиться до матері) (І. Кочерга); Ти змалку так любив мене, як пугу пес, Чого ж таклащишся тепер до мене, Йване? (Є. Гребінка); І лестячися до батька, мов кіточка, вона пішла з ним у покої (І. Франко); - Не треба, Хомо, від мене тетеритись, коли я до тебе голублюсь (Є. Гуцало); - Нема таких річей, щоб його [щастя] розказати, - так сказала Галочка, приголублюючись до нього (Г. Квітка-Основ’яненко); Катря так прилащалася до Килини, так почала примовляти, що та взяла до рук чашку і механічно випила з неї усе молоко (В. Кучер); Ой, дівчина-горлиця До козака горнеться (пісня); Коло Уляни тихенькими курчатками горнуться онуки (Григорій Тютюнник); - Соколе мій, козаче! - каже Катря, пригортаючись до його, - коли ж ти вернешся? (Марко Вовчок); Діти оточували його щільним колом, тулилися до нього, м’які й теплі (З. Тулуб); Казала дівка: "Семене, не притуляйся до мене!" (приказка); Як голубка полохлива, до свого подружжя хилилась [Орина] (П. Куліш); Цілує [Антей] її, вона прихиляється до нього з виразом невинно ображеної дитини (Леся Українка); До вчителя, соромлячись, схлипуючи і тремтячи, припадає Василина (М. Стельмах); Щось шепочучи, підгорталася [Маруся] ближче до опришка (Г. Хоткевич); З Наталкою він не товаришує, навіть у її бік не дивиться в класі, зате вже вона липне до нього, як до рідного брата (Є. Гуцало); Скільки не зачіпала вона - я був німий і глухий, а коли прилипала вже дуже гаряче, я починав гомоніти на весь сад (С. Васильченко).