-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив підгорта́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   підгорта́ймо
2 особа підгорта́й підгорта́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа підгорта́тиму підгорта́тимемо, підгорта́тимем
2 особа підгорта́тимеш підгорта́тимете
3 особа підгорта́тиме підгорта́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа підгорта́ю підгорта́ємо, підгорта́єм
2 особа підгорта́єш підгорта́єте
3 особа підгорта́є підгорта́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
підгорта́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. підгорта́в підгорта́ли
жін. р. підгорта́ла
сер. р. підгорта́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
підгорта́вши

Словник синонімів

ПІДГОРТА́ТИ (вирощуючи рослини, нагрібати розпушену землю до основи стебел), ОБГОРТА́ТИ, ПІДСИПА́ТИрозм., ОБСИПА́ТИрозм.,ПІДГО́РТУВАТИрозм.; ПІДСА́ПУВАТИ, ОБСА́ПУВАТИ (сапою). - Док.: підгорну́ти, обгорну́ти, підси́пати, обси́пати, підсапа́ти, обсапа́ти. Емене, не покладаючи рук, садить тютюн, підгортає виноград (М. Коцюбинський); Степанида.. взяла біля порога сапочку й поволі рушила на город обгортати картоплю (А. Шиян); - Я ж тобі пшеницю сполола, картоплю сполола й підсипала! (Грицько Григоренко); - Як було полю грядки, або підсапую капусту, або підгортую картоплю, він усе слідком ходить за мною (І. Нечуй-Левицький); Наталка.. бере сапу і йде на город. Несміло обсапує кущики картоплі, боячись підрізати їх (М. Зарудний).
ПІДГРІБА́ТИ (горнучи, збирати в одне місце), ПІДГОРТА́ТИ, ПІДГО́РТУВАТИрозм.; ОБГОРТА́ТИ[ОГОРТА́ТИ] (обкладати, обкидати з усіх боків чимсь сипким). - Док.: підгребти, підгорну́ти, обгорну́ти[огорну́ти]. Ой Івченко молодий Василечки підкосив, А Івківна молода Василечки підгребла (пісня); Горпина гуркнула коцюбою в печі.. Підгорнула попіл до челюстей (Є. Гуцало); Вона полізла з рогачем у піч. Засунула горщик, обгорнула жаром (Панас Мирний).
ПІДКОРИ́ТИ (поставити когось у залежність від себе, силою змусити коритися своїй волі), ПОКОРИ́ТИ, СКОРИ́ТИ, ОПАНУВА́ТИ, ЗНЕВО́ЛИТИ, ПРИНЕВО́ЛИТИ, ПРИБРА́ТИ ДО РУК, УЯРМИ́ТИ, ПІДХИЛИ́ТИрозм., СХИЛИ́ТИрозм., ПІДГОРНУ́ТИ розм., ПОСІ́СТИрозм.,ОСІДЛА́ТИрозм., СКРУТИ́ТИпідсил. розм.; ПІДВЕРНУ́ТИ, ПІДБИ́ТИ (також із сл. під свою руку). - Недок.: підкоря́ти[підко́рюватирідше], покоря́ти, скоря́ти, кори́тирідшеопано́вувати, знево́лювати, принево́лювати, прибира́ти до рук, уя́рмлювати[уярмля́ти], підхиля́ти, схиля́ти, підгорта́ти[підгортувати], посіда́ти, скру́чувати, підверта́ти, підбива́ти. Негайно маю відшукати Доната й сказати йому про все. Він не підкорив мою волю, не приневолив її (Є. Гуцало); Вірив [Юр], що покорить собі й цю дівчину, як покорив свою долю (Г. Хоткевич); - Кого випихаєш?Мене?Старшину?..Цепа з бляхою почеплю і курей заберу, і тебе скорю (О. Ковінька); Він зайшов у те село з паном Косціцьким, котрого вмів був цілковито опанувати (І. Франко); Чи ти справді певен, що можеш зневолити мене, переінакшити, що.. зможеш видерти, виграбувати з мене й душу? (О. Гончар); Ощадлива Векла почала потроху прибирати його до рук. Нашила десяток кофтин і послала Василя торгувати на базар (М. Чабанівський); Ви хочете нас уярмить?Дарма! (М. Бажан); Грицько бачив: Чіпка хоч кого підхилить під себе - і.. боявся за Христю (Панас Мирний); Духа твого ніхто не міг схилить (Д. Павличко); - Це багацьке товариство. Воно хоче підгорнути під себе громаду (Б. Грінченко); - Все думаю, хто кого посідає - сильний безсильного, чи безсильний того? (Марко Вовчок); - От так Марфа! Такого хлопця вирішила осідлати (Ю. Збанацький); - Завзятий, завзятий!Цього не скрутять куркулі (М. Стельмах); - Всім світом буде управляти [Енеїв рід], По всіх усюдах воювати, Підверне всіх собі під спід (І. Котляревський); Загордився купецький Новгород, сам хотів жити, а його хотіли підбити під свою руку владимиро-суздальські князі (А. Хижняк).
ПРИДА́ВЛЮВАТИ (вагою, масою чого-небудь або своєю, стискувати щось, звич. зверху), ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИрозм.; ПІДГОРТА́ТИ[ПІДГО́РТУВАТИрідше], ПІДМИНА́ТИ (перев. із сл. під себе). - Док.: придави́ти, привали́ти, приверну́ти, підгорну́ти, підім’я́ти. Камінь .. придавлює гроби мерців єгипетських під нільськими пісками (Т. Осьмачка); - Барикада впала і привалила вас (І. Франко); В вишневім садочку схоронила [мати дочку], Сирою землею пригорнула, Біленьким камінцем привернула (пісня); Стрибнув [кінь] наперед, підгорнувши під себе отетерілих ворогів (С. Добровольський); "Лахтак" [корабель] простував упевнено, середнім ходом, коли-не-коли то відштовхуючи, то підминаючи під себе невеличкі крижини (М. Трублаїні).

Словник фразеологізмів

підгорта́ти / підгорну́ти під чо́біт кого. Ставити кого-небудь у повну залежність, підлеглість. Завзята, енергійна жінка може будь-якого чоловіка підгорнути під чобіт (З газети). підгорну́ти під чобіто́к. — Оце сердешний Охрім ускочив! Так, виходе [виходить] вона його добре під чобіток підгорнула? — озвалася пані (Дніпрова Чайка).

піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину. Почував себе [Гнида] не зовсім добре, винувато підгортав хвоста й віддано лащився до Онохрія Литки (Г. Епік); — Скоро ми, Василю, такого перцю фашистам всиплемо, що вони хвости підіжмуть і аж до самого Берліна тікатимуть без оглядки (І. Цюпа); В сірому тумані тепер усі бачили, як гайдамаки, підібгавши хвости, давали тягу до своєї казарми (П. Панч).

2. Угамовувати свій запал, затятість і т. ін. в чому-небудь; утихомирюватися, заспокоюватися. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людина — Ковалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (М. Чабанівський); [Пріська:] Ви плюньте йому межи очі, чого він чіпляється? [Марина:] О, у мене недовго! Такого дам одкоша, що зараз хвоста підгорне (І. Карпенко-Карий).

піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину. Почував себе [Гнида] не зовсім добре, винувато підгортав хвоста й віддано лащився до Онохрія Литки (Г. Епік); — Скоро ми, Василю, такого перцю фашистам всиплемо, що вони хвости підіжмуть і аж до самого Берліна тікатимуть без оглядки (І. Цюпа); В сірому тумані тепер усі бачили, як гайдамаки, підібгавши хвости, давали тягу до своєї казарми (П. Панч).

2. Угамовувати свій запал, затятість і т. ін. в чому-небудь; утихомирюватися, заспокоюватися. У Бачури підупав настрій. Дивна ця людина — Ковалів. То він рветься у бій, то підгинає хвоста (М. Чабанівський); [Пріська:] Ви плюньте йому межи очі, чого він чіпляється? [Марина:] О, у мене недовго! Такого дам одкоша, що зараз хвоста підгорне (І. Карпенко-Карий).