-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив підвести́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   підведі́мо, підведі́м
2 особа підведи́ підведі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа підведу́ підведемо́, підведе́м
2 особа підведе́ш підведете́
3 особа підведе́ підведу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. підві́в підвели́
жін.р. підвела́
сер.р. підвело́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
підве́дений
Безособова форма
підве́дено
Дієприслівник
підві́вши

Словник синонімів

БУДУВА́ТИ (будівлі, споруди і т. ін.), СТРО́ЇТИрідко;ЗВО́ДИТИ, СТА́ВИТИ, СТАНОВИ́ТИрозм.,ВИВО́ДИТИрідше (про те, що будується вгору); ПІДВО́ДИТИ, ПІДНІМА́ТИ[ПІДІЙМА́ТИ], ПІДНОСИ́ТИрідше (перев. із сл. мі́сто, сті́ни і т. ін.). - Док.: збудува́ти, побудува́ти, постро́їти, звести́, поста́вити, ви́вести, підвести́, підня́ти[підійня́ти], піднести́. Хата була чимала.. Ковбаненко будував її, дивлячись на хати в швейцарській колонії Шабі, що була недалеко од села в степу (І. Нечуй-Левицький); "..На зруб я продала Троянцям, Твоїм молельщикам, підданцям, Дубків і сосен строїть флот.." (І. Котляревський); Він стоїть на мурі, юний і прекрасний, і кладе цеглини, зводить дім новий (В. Сосюра); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський); - Погорів я, мушу становити хату (Л. Яновська); А вся решта війська стала до роботи - виводила земляні вали (І. Кочерга); Ми вмієм працювать, творити, підводити нові міста (Р. Братунь); Всі поважають бабу: де хату підіймають.. - вже баба й там (Дніпрова Чайка). - Пор. 1. споруди́ти.
ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ[УВО́ДИТИ], ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ[УПРОВА́ДЖУВАТИ], ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ, ВИПРОВА́ДЖУВАТИ, ВИПРОВОДЖА́ТИ (звідки-небудь, за межі чогось); ВІДВО́ДИТИ, ВІДПРОВА́ДЖУВАТИ (з одного місця в інше); ДОВО́ДИТИ, ДОПРОВА́ДЖУВАТИ (до певного місця); ПІДВО́ДИТИ (до кого-чого на незначній відстані); НАВО́ДИТИ (вказуючи шлях); ЗВО́ДИТИ (згори вниз або докупи); СПРОВА́ДЖУВАТИ (примушувати звідкись іти). - Док.: повести́, провести́, привести́, ввести́[увести́], завести́, впрова́дити[упрова́дити], запрова́дити, ви́вести, ви́провадити, ви́проводити, відвести́, відпрова́дити, довести́, допрова́дити, підвести́, навести́, звести́, спрова́дити. За руку Амон бере її, веде У темну храмину (Т. Шевченко); Вони [конвоїри] вели його [полоненого] мовчки (Григорій Тютюнник); Ніхто не провадив дітей до костьолу (А. Крушельницький); Дівчинку провели в малесеньку кімнатку (О. Іваненко); Настав час проводити молодих у комору (Ю. Смолич); Привела мене пані до своєї господи (Марко Вовчок); Ніколає бере дівчину за руку, вводить у кімнату (М. Чабанівський); А там їх заводять у камери звичні (А. Малишко); Він рвучко схопив його за лікоть і не впровадив, а просто втягнув у свій кабінет (Н. Рибак); Він запровадив його до своєї фабрики (І. Франко); Данила під руки виводять на вулицю (М. Стельмах); В кімнаті з’являється сестра-жалібниця. Вона без церемоній випроваджує гостей (Ю. Яновський); Старий випроводжав нас за село (Марко Вовчок); - Я прошу відвести мене до місцевої влади (І. Ле); Потім він відпроваджував Стефанію додому (О. Маковей); Він таки.. довів мандрівників до свинцевого родовища (О. Донченко); Заарештованих сім панів з цукроварні Прокіп доручив повстанцям допровадити до Угринова (Ф. Малицький); Наряджають.. Олену, підводять то до одного, то до другого дзеркала (А. Шиян); Не жалійте зрадника, бо він ось небавом наведе своїх жовнірів (І. Нечуй-Левицький); Поштмейстер вхопив її попід пахви і звів з ослону додолу (І. Нечуй-Левицький); Й мене.. з ганьбою стали спроваджувати геть із саду, з танців, із весілля (Є. Гуцало). - Пор. 1. перево́дити, 1. супрово́джувати.
ПІДВО́ДИТИ (допомагати встати комусь або примушувати зробити це); ЗВО́ДИТИ[ІЗВО́ДИТИрідко], ПІДНІМА́ТИ[ПІДІЙМА́ТИ]. - Док.: підвести́, звести́[ізвести́], підня́ти[підійня́ти]. Увіходять рабині, беруть її попід руки, підводять (Леся Українка); Огоньков біжить за ними, скрикує: "Ой!" - і падає, Чумаченко зводить його (Григорій Тютюнник); - Та годі ж, годі, угамуйся! - казала їй Явдоха і підняла її з долу та й посадила на лавці (Г. Квітка-Основ’яненко).
ПІДНІМА́ТИ (переміщати знизу вгору, на вище місце, на вищий рівень), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ[ІЗВО́ДИТИрідко], ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ[ІЗНІМА́ТИрідко], ЗНО́СИТИрозм.;ПІДТЯГА́ТИ[ПІДТЯ́ГУВАТИ], ВИТЯГА́ТИ[ВИТЯ́ГУВАТИ], ПІДВА́ЖУВАТИ (застосовуючи силу); ЗАВДАВА́ТИрозм. (тягар, ношу на плечі, спину); ВИВА́ЖУВАТИ[ВИВАЖА́ТИ]розм. (за допомогою важеля, підойми). - Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́[ізвести́], здійня́ти, зня́ти[ізня́ти], знести́, підтягну́ти[підтягти́], ви́тягнути[ви́тягти], підва́жити, завда́ти, ви́важити. Думка її повернулась до листа. Марта підняла його й роздивлялась, не читаючи (В. Підмогильний); Я на гору круту крем’яную Буду камінь важкий підіймать (Леся Українка); Звелася длань Господня і кетяг піднесла, де зорі Великодні - ні ліку, ні числа (В. Стус); З останньої сили Марія підвела хрест, поставила його вертикально (В. Яворівський); Маршалківська сторожа повільно зводила міст (З. Тулуб); Там людина гірше скотини, там брат на брата здіймає ніж (М. Коцюбинський); Скільки-то разів йому снилося, що зніма його щось у воздухи з птицями, що падає він і розбивається (Марко Вовчок); Шаблю на друга зніс побратим (А. Малишко); Опришка підтягають зашморгом на кільканадцять цалів понад землю (Лесь Мартович); Македон пішов з дідом до криниці, витягнув відро води (А. Шиян); Вночі вони підважили камінь, і Дорофтей спустився в пивницю (казка); Поцілуйко стягує з воза мішок з мукою, завдає собі на плечі (М. Стельмах).
ПІДНІМА́ТИ (про очі, голову, руки тощо - переміщаючи із звичайного або нижчого положення, спрямовувати догори), ПІДІЙМА́ТИ, ПІДНО́СИТИ, ПІДВО́ДИТИ, ЗВО́ДИТИ[ІЗВО́ДИТИрідко], ЗДІЙМА́ТИ, ЗНІМА́ТИ[ІЗНІМА́ТИрідко], ЗНО́СИТИрозм. - Док.: підня́ти, підійня́ти, піднести́, підвести́, звести́[ізвести́], здійня́ти, зня́ти[ізня́ти], знести́. Лукерка не піднімала на парубка очей (Григорій Тютюнник); Кінь спинається дрижачою ногою з брудного кювета і важко підіймає свою лебедину шию (О. Гончар); Досить трохи вище піднести голову, щоб побачити вільний простір і вищі цінності (Є. Сверстюк); Хтось сів за моїм столиком, але я не підвів голови (Є. Гуцало); Парубки обсіли кружалом її хату; інші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять (Марко Вовчок); Достав запорожець із-за халяви ножаку і показує Сомкові. Той ізвів до неба очі, охрестивсь (П. Куліш); Він щось говорив до юрби. Здіймав руки до неба, простягав до людей (М. Коцюбинський); Поволі випростував [Дем’ян] зігнутий перед князем стан, знімав догори голову (І. Ле); До сонця морду зносить [пес] (І. Франко).
ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИрозм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИрозм., НАДРО́ЧУВАТИрозм., ПІД’ЮДЖУВАТИрозм., НАШПИГО́ВУВАТИрозм., ІНСПІРУВА́ТИрозм., ОБУ́РЮВАТИзаст., НАУЩА́ТИзаст., НАШТИ́РУВАТИ діал,; ЦЬКУВА́ТИрозм., НАЦЬКО́ВУВАТИрозм., ПІДЦЬКО́ВУВАТИрозм., НАСТРО́ЮВАТИрозм., ПІДСТРО́ЮВАТИрозм., НАПУСКА́ТИрозм., ПІДСТРУ́НЧУВАТИрозм., НАСТРУ́НЧУВАТИрозм., НАСТРЕ́НЧУВАТИрозм. (проти когось - викликаючи вороже ставлення до нього); БУНТУВА́ТИ, ВОРОХО́БИТИрозм. (підбурювати до бунту). - Док.: підбу́рити, збу́рити, підби́ти, підвести́, спровокува́ти, напра́вити, підгвинти́ти, піддрочи́ти, надрочи́ти, під’юдити, нашпигува́ти, інспірува́ти, обу́рити, наусти́ти, нашти́рити, нацькува́ти, підцькува́ти, настро́їти, підстро́їти, напусти́ти, підстру́нчити, настру́нчити, настре́нчити, збунтува́ти, підбунтува́ти, зворохо́бити. Лук’ян давно вже збирався донести приставові на Гарасима Тарасюка.., що веде між вербівчанами єретичні розмови та підбурює бідноту не гнутись перед багатіями (А. Іщук); - Ну й наробив ти шелесту! "Кобзар" твій збурив публіку, розмежував (Вас. Шевчук); - Ти бунтуєш лісовиків, підбиваєш підписувати акта (М. Стельмах); "Нащо було обдурювати всіх, просячи для слабої неньки?..А все той Гаврилко: недобрий він хлопець, він мене на все підводив.." (М. Коцюбинський); Гітлерівці намагаються спровокувати кожного на щось таке, що могло б заплямувати людину перед її совістю, спустошити її душу (О. Довженко); Земський загрожував ковалеві Сибіром за те, що направляє заробітчан проти Харитоненка, щоб домагалися своїх прав (К. Гордієнко); - А в неї батько такий лютий, що як розпалиться, то й чоловіка вб’є, а мачуха ще його й піддрочує... (Б. Грінченко); А баби все під’юджують, все наштирують: "Ото нам батьки!Ото нам парубки красні!" (М. Коцюбинський); Почала [Палазя] турляти мене в поле. Чи то баби її нашпигували у полі,.. але життя мені не стало коло неї (В. Кучер); Скажуть: ходжу, щоб громаду проти стражника обурювати (Панас Мирний); Вельможі царство збунтовали, Против царя всіх наущали (І. Котляревський); Ділилися [селяни] на партії, при чім головачі щедро поїли кождий своїх сторонників і цькували їх битися одні з другими (І. Франко); Багатії-казахи нацьковували своїх наймитів на.. переселенські хутори (А. Хорунжий); [Лукія:] Була я у волості, ..доступила аж до самісінького старшини. А все це ти, небого, підцькувала мене (М. Кропивницький); Одного за одним він пробував настроїти проти двора (І. Франко); [Яворський:] Або я нічого не розумію, або ваших "добряків" хтось підстроїв (І. Кочерга); - Неодмінно дружину на нього напусти (І. Сочивець); - Як не кричав Грицько, як не гукав, як не підструнчував громаду, а по його не сталося (Панас Мирний); - Ви їй не дуже вірте, - раптом розкрилися ширше, позлішали у Білограя очі. - Вона й сина наструнчила (Ю. Мушкетик); - ВсеВасюту настренчує [Зінько], щоб із тебе на вулиці знущався (Б. Грінченко); Заколот несамовитий постане і чернь ворохобить (переклад М. Зерова). - Пор. 1. баламу́тити, підмовля́ти, спонука́ти.
ПІДВЕСТИ́ (не виконати чогось потрібного, необхідного тощо, шкодячи комусь, чомусь), ПІДКАЧА́ТИрозм.; ОБДУРИ́ТИ, ОБМАНУ́ТИ[ОБМАНИ́ТИ]розм. (не виправдати чиїхось сподівань); ЗАРІ́ЗАТИ розм. (поставити в скрутне становище). - Недок.: підво́дити, обду́рювати, обма́нювати, рі́зати. Хлопці надійні, не зрадять і не підведуть ні в чому (А. Шиян); [Лотоцький:] А, сьогоднішні переможці!Ну, вітаю. Не підкачали (І. Микитенко); Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (Панас Мирний); Чи весняні здійсняться мрії?Чи літо не обманить їх? (М. Рильський); - Ви мене зарізати хочете!Призначено зняти сьогодні двадцять кадрів, а ви ще й не починали? (Ю. Яновський).
ПІДРАХО́ВУВАТИ (рахуючи, визначати кількість чогось, підводити якісь підсумки підрахунку), ОБЧИ́СЛЮВАТИ[ОБЧИСЛЯ́ТИ], ОБРАХО́ВУВАТИ, ОБЛІ́ЧУВАТИ, ВИРАХО́ВУВАТИ, ВИЛІ́ЧУВАТИ, ПРИКИДА́ТИ (перев. приблизно); ПІДСУМО́ВУВАТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПІДБИВА́ТИ, РОЗЧИСЛЯ́ТИрозм. (перев. із сл. підсумок, рахунок, баланс - підраховувати загальну суму). - Док.: підрахува́ти, обчи́слити, обрахува́ти, облічи́ти, ви́рахувати, ви́лічити, полічи́ти, прики́нути, підсумува́ти, підвести́, підби́ти, розчи́слити. Рівними кроками, напівголоса підраховуючи, пройшов [Кобзар] уздовж і впоперек низину, що прилягала до городів (С. Журахович); І знову Віктор лазив по дахах, по всіх закутках, обчислюючи площі найрізноманітніших конфігурацій, утворюваних машинами (П. Автомонов); По батькові мала [Клавда] кров Річинських, а та наказувала громадити, обчисляти, помножувати (Ірина Вільде); Він.. обраховує цю силу, щоб інші люди, його товариші, примусили її працювати в машинах, горіти в електричних лампах (М. Трублаїні); Ти не здивуєш, згадавши, що кількості первісних тілець Не облічити (переклад М. Зерова); Вираховує верхівець, скільки часу йому треба їхати (О. Донченко); Вилічував [Павло] усе до копійки, кому скільки належить внести до складчини (В. Кучер); Довго прикидає [Григір] в умі, скільки-то воно буде коштувати отой ліс на конюшню (Григорій Тютюнник); Часто після заводського гудка вся бригада збиралася у червоному кутку, щоб коротенько підсумувати зроблене за день (П. Кочура); Завершився особливо напружений у житті університету час: приймальна комісія підвела підсумки (Ю. Мартич); - У твоїх вікнах, на службі, ще світилося. - Баланс підбивали (В. Кучер); Я ж тії гроші розумом розчислю (Словник Б. Грінченка).
СПРЯМО́ВУВАТИщо (надавати якогось напряму чиїйсь діяльності, дії, розмові тощо), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, НАПРЯМЛЯ́ТИрідше, ОРІЄНТУВА́ТИ у чому; ПОВЕРТА́ТИ, НАВЕРТА́ТИрозм. (до чого, на що - надавати іншого спрямування); ХИЛИ́ТИ розм., ГНУ́ТИрозм., ВЕРНУ́ТИрозм. (на що, до чого - зводити розмову до чого-небудь); ПІДВО́ДИТИ до чого (спрямовувати, наближати розмову до бажаного результату). - Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, напрями́ти, зорієнтува́ти, поверну́ти, наверну́ти, схили́ти, підвести. Спрямовувати діяльність громадських організацій; Спрямовувати зовнішню політику держави; [Наталя:] Може, це випадкова фортуна, збіг обставин? Чи це ви самі... ну, як би сказати... скеровуєте хід подій? (І. Микитенко); Слова замполіта скерували думки Хаєцького в зовсім несподіване річище (О. Гончар); Мені хочеться встати й двома-трьома словами направити роботу читачів (С. Васильченко); Кобзар підказував часом бригадирові, але не раз відчував уперте бажання самому повернути справу інакше, по-своєму (С. Журахович); Наливайко зрозумів ці сильні настрої серед повсталих, навертав на своє, але навертав дипломатично (І. Ле); [Шостак:] А! Так ти он куди хилиш! Ти намовляєш мене... (Я. Мамонтов); - Вам і справді не подобається ваше комфортабельне гніздечко? - допитувався Роман. - Ти до чого гнеш? - уже й Христолобенко відчув щось недобре (Є. Гуцало); Як виходила, то дядина стала така добра та тиха - і те мені радить, і друге. І все верне на те, щоб я зосталася (І. Нечуй-Левицький); Про одруження ніколи й мови не заводив.. А якщо дівчина сама бувало підведе його до цієї теми, признавався одверто: "Моя молода ще на припічку кашу їсть!" (А. Головко).
ФАРБУВАТИ (покривати чи просочувати фарбою); МАЛЮВА́ТИрідше,ФА́БРИТИ заст.; ОФАРБО́ВУВАТИ рідше, ОФА́РБЛЮВАТИ рідше (якийсь предмет); ВИМАЛЬО́ВУВАТИ (старанно); НАФАРБО́ВУВАТИ (густо, інтенсивно); НАМА́ЗУВАТИрозм. (перев. косметичними засобами); НАФА́БРЮВАТИ (перев. вуса, бороду); ПРОФАРБОВУВАТИ (повністю, наскрізь); ЗАФАРБО́ВУВАТИ, ЗАФА́РБЛЮВАТИрідше (перев. по старій фарбі); ПІДФАРБО́ВУВАТИ, ПІДМАЛЬО́ВУВАТИ (трохи або підновлюючи забарвлення); ПІДВО́ДИТИ (перев. призьбу, припічок); ПІДМА́ЗУВАТИрозм. (косметичними засобами, звичайно невміло). - Док.: пофарбува́ти, помалюва́ти, пофа́брити, офарбува́ти, офа́рбити, ви́малювати, нафарбува́ти, нама́зати, нафа́брити, профарбува́ти, зафарбува́ти, зафа́рбити, підфарбува́ти, підмалюва́ти, підвести́, підма́зати. [Прісцілла:] Се дівчина, що в нас нитки фарбує (Леся Українка); Він малює спід барки на синє, яким буває море в полудні (М. Коцюбинський); Генерал Букалов сидить перед дзеркалом і.. фабрить вуса (Я. Мамонтов); Гаряча кров офарбила цвіти (В. Сосюра); Тарас під самісінькою банею вимальовує якийсь візерунок (О. Іваненко); - Ви подивіться на нашу татарку: нігті нафарбувала (М. Коцюбинський); - Обголив я вуса й бороду, намазав щоки рум’янцями (І. Нечуй-Левицький); Згадав він чомусь робітфак, нашу студентську юність в парусинових черевиках. О, як ми їх нафабрювали зубним порошком! (О. Гончар); - Я йому зроблю шаблю, .. зафарбую ожиною (Григорій Тютюнник); -Треба було дещо підфарбувати перед Великоднем (О. Гончар); Ні, ні, та й побілить зайвий раз хату ретельна молодиця,.. підмалює сволок (Ю. Яновський); - Баба Бородавчиха дуже гарно вміла підводити піч і лежанку (П. Загребельний); Днями цілими в люстерко Заглядає діва, То підмаже себе справа, То поправить зліва (П. Глазовий).

Словник фразеологізмів

[і] голови́ не підвести́. Стати фізично знесиленим, нездоровим, кволим і т. ін. Я захирів так, що й голови не підведу (П. Гулак-Артемовський).

[і] голови́ не підвести́. Стати фізично знесиленим, нездоровим, кволим і т. ін. Я захирів так, що й голови не підведу (П. Гулак-Артемовський).

ле́две го́лову підво́дити / підвести́. Бути фізично знесиленим, нездоровим. [Жінка:] Моє найменше [дитя] лежить в пропасниці, а я сама над ранок ледве голову підвожу [підводжу] (Леся Українка).

підвело́ живі́т (живота́, животи́) кому і без додатка. Хочеться їсти. От аби у добру пору Закотилась Грушка в нору, Мав би кріт Собі обід. А тим часом Чує кріт — Підвело йому живіт (М. Стельмах); Пора, братику [їсти]. Животи підвело,— мовив він, скривившись (Панас Мирний).

підвело́ живі́т (живота́, животи́) кому і без додатка. Хочеться їсти. От аби у добру пору Закотилась Грушка в нору, Мав би кріт Собі обід. А тим часом Чує кріт — Підвело йому живіт (М. Стельмах); Пора, братику [їсти]. Животи підвело,— мовив він, скривившись (Панас Мирний).

підвело́ живі́т (живота́, животи́) кому і без додатка. Хочеться їсти. От аби у добру пору Закотилась Грушка в нору, Мав би кріт Собі обід. А тим часом Чує кріт — Підвело йому живіт (М. Стельмах); Пора, братику [їсти]. Животи підвело,— мовив він, скривившись (Панас Мирний).

підніма́ти (підійма́ти, підно́сити, підво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, піднести́, підвести́ і т. ін.) го́лову. Починати активно, упевнено діяти. Гордий і сміливий [Микола Джеря] представник нового молодого покоління селян, що вже не мириться з кривдою, піднімає голову проти гнобителів (З журналу); — Знову, значить, підіймають [пильщики та матроси] голову,— нахмурився Гаркуша (О. Гончар); Вся Таврія в цей час була вже в тривозі .. Підводила голову контрреволюція по містах, нахабніло в степах куркульство (О. Гончар).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.) що. Відбудовувати, відновлювати що-небудь зруйноване. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода); Оту емтеес власними руками будував [Микола] — цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив… (С. Журахович); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Яновський); Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (З газети). підня́ти з по́пелу і руї́н. Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, загоїти тяжкі рани (З газети).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.) що. Відбудовувати, відновлювати що-небудь зруйноване. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода); Оту емтеес власними руками будував [Микола] — цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив… (С. Журахович); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Яновський); Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (З газети). підня́ти з по́пелу і руї́н. Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, загоїти тяжкі рани (З газети).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зво́дити і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, звести́ і т. ін.) з руї́н (з по́пелу, із зга́рищ і т. ін.) що. Відбудовувати, відновлювати що-небудь зруйноване. Міста з руїн підводимо, Сади саджаєм людям (І. Нехода); Оту емтеес власними руками будував [Микола] — цеглинку до цеглинки. А після війни з руїн її зводив… (С. Журахович); Шахтар каже: — Ми самі були й будівельниками, підняли шахту з руїн (Ю. Яновський); Я словом, міцнішим сталі, Буду свій дім захищати, Живу я в новім кварталі, Що з попелу встиг підняти (З газети). підня́ти з по́пелу і руї́н. Здавалося, потрібно буде багато десятиріч, щоб підняти країну з попелу і руїн, загоїти тяжкі рани (З газети).

підво́дити (підбива́ти) / підвести́ (підби́ти) на гріх кого. 1. Спонукати кого-небудь до якогось поганого, непорядного вчинку. Щоки терли [жінки] манією [суриком], А блейвасом [білилами] і ніс, І лоб, Щоб краскою, хоч не своєю. Причарувать к собі кого б; Із ріпи підставляли зуби, Ялозили все смальцем губи, Щоб підвести на гріх людей (І. Котляревський); — То запасне сідло! .. Святкове! Не викидай, Хомо! ..— Не підбивай мене, Маковею, на гріх (О. Гончар).

2. Схиляти до інтимних стосунків, взаємин. А зводницям [у пеклі] таке робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що підводили і сим учились промишлять (І. Котляревський); Зводив собі на думку [відлюдник], яка вона гарна та молода дівчина, та почав уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести (Переклад М. Лукаша).

підвести́ / підво́дити під дурно́го ха́ту кого. Ввести кого-небудь в оману діями чи словами; ошукати когось. Поліцаї бігцем рушили в напрямі до райцентру. Дідові очі молодо сміялись. Другого дня поліція повернулась у село.., всі знали, що то дід Макар підвів їх під дурного хату (Ю. Збанацький).

підвести́ / підво́дити під монасти́р кого і без додатка. Діями, словами чи обманом поставити кого-небудь в скрутне або незручне становище; обдурити. — Вони — хитрі жінки, і мати і дочка, вони вам наговорять такого меду, що обіруч не піднести, а нишком підведуть під монастир — такі вони (Марко Вовчок); Різні думки клопотали її голову. Що як він [панич] не прийде? Скаже: під монастир підвести хочете (Панас Мирний).

підво́дити / підвести́ під одну́ графу́ кого, що. Прирівнювати кого-, що-небудь у чомусь, не враховуючи різниці між ними. — Рідний син — і то якось після чарки давай шпиняти: а ви, тату, тоді таки дров наламали, кого слід і кого не слід — під одну графу підвели (О. Гончар).

підво́дити / підве́сти пі́дступ під кого. Зловмисно готувати неприємність, прикрість кому-небудь. — Це Коцюбенко підвів під мене підступ! — сказав о. Артемій і постановив виселити Коцюбенка з села (І. Нечуй-Левицький).

підво́дити / підвести́ під ха́ле́пу кого. Завдавати клопоту, неприємностей, несподіваної біди кому-небудь. — Якова не слухайте. Баламут він. Собі погано зробить і вас під халепу підведе… (Ю. Смолич).

підво́дити / підвести́ ри́ску. Закінчувати, припиняти що-небудь (перев. при обговоренні). — Як, товариші? Підведемо риску, чи хай ще виступлять бажаючі? (О. Ковінька); Увечері підвів своїм митарствам риску (З усн. мови).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зніма́ти і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, зня́ти і т. ін.) ру́ку (ру́ки) на кого. 1. Бити кого-небудь. Старий пригадав, як Тимко увірвав його по боку за Ташанню ..— А бодай би тебе так уперіщили, щоб ти й до рідного порога не доліз, аби знав, як на старого чоловіка руку піднімати (Григорій Тютюнник); Невже він і досі не міг розкусити цієї сумирної християнської вдачі, цього робочого вола, який і на дитину ніколи не підіймає ні голосу, ні руки́ (М. Стельмах); Юнак, що поважає себе, ніколи, ні за яких обставин не підніме руку на жінку, не образить її (З журналу).

2. зі сл. на се́бе. Кінчати життя самогубством. Сама б на себе руки підняла, слухаючи, до якої біди довела вона матір (Г. Квітка-Основ’яненко); Де мені подітись з лютою нудьгою, Чим мені розбити злую тугу-муку? Ох, давно я зняв би вже на себе руку, Та жаль груди давить, серце, за тобою (М. Старицький).

3. Чинити замах на кого-небудь, намагатися убити когось. Пальці [Трохима Івановича] намацали відточений ніж .. Але в цю останню хвилину .. з’явилася думка: “Зупинися, безумцю! На кого руку підіймаєш?” (А. Шиян); Дивилися мовчки на нас козаки, та ось несподівано й дзвінко один з них звернувсь до пониклих бійців: — Брати! Що ми робим? На кого ми руки підносим? (В. Сосюра).

4. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь, засуджувати, ганьбити і т. ін. когось за щось. А інші кричали: — Сором! .. Хам підвів голову! Неслухняний раб збунтувався! Підніс руку на свого пана! О сором! .. Місто [на ранок] було в руках бунтарів (Мирослав Ірчан).

підніма́ти (підійма́ти, підво́дити, зніма́ти і т. ін.) / підня́ти (підійня́ти, підвести́, зня́ти і т. ін.) ру́ку (ру́ки) на кого. 1. Бити кого-небудь. Старий пригадав, як Тимко увірвав його по боку за Ташанню ..— А бодай би тебе так уперіщили, щоб ти й до рідного порога не доліз, аби знав, як на старого чоловіка руку піднімати (Григорій Тютюнник); Невже він і досі не міг розкусити цієї сумирної християнської вдачі, цього робочого вола, який і на дитину ніколи не підіймає ні голосу, ні руки́ (М. Стельмах); Юнак, що поважає себе, ніколи, ні за яких обставин не підніме руку на жінку, не образить її (З журналу).

2. зі сл. на се́бе. Кінчати життя самогубством. Сама б на себе руки підняла, слухаючи, до якої біди довела вона матір (Г. Квітка-Основ’яненко); Де мені подітись з лютою нудьгою, Чим мені розбити злую тугу-муку? Ох, давно я зняв би вже на себе руку, Та жаль груди давить, серце, за тобою (М. Старицький).

3. Чинити замах на кого-небудь, намагатися убити когось. Пальці [Трохима Івановича] намацали відточений ніж .. Але в цю останню хвилину .. з’явилася думка: “Зупинися, безумцю! На кого руку підіймаєш?” (А. Шиян); Дивилися мовчки на нас козаки, та ось несподівано й дзвінко один з них звернувсь до пониклих бійців: — Брати! Що ми робим? На кого ми руки підносим? (В. Сосюра).

4. Вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь, засуджувати, ганьбити і т. ін. когось за щось. А інші кричали: — Сором! .. Хам підвів голову! Неслухняний раб збунтувався! Підніс руку на свого пана! О сором! .. Місто [на ранок] було в руках бунтарів (Мирослав Ірчан).