підво́дити (підбива́ти) / підвести́ (підби́ти) на гріх кого. 1. Спонукати кого-небудь до якогось поганого, непорядного вчинку. Щоки терли [жінки] манією [суриком], А блейвасом [білилами] і ніс, І лоб, Щоб краскою, хоч не своєю. Причарувать к собі кого б; Із ріпи підставляли зуби, Ялозили все смальцем губи, Щоб підвести на гріх людей (І. Котляревський); — То запасне сідло! .. Святкове! Не викидай, Хомо! ..— Не підбивай мене, Маковею, на гріх (О. Гончар).
2. Схиляти до інтимних стосунків, взаємин. А зводницям [у пеклі] таке робили, Що цур йому вже і казать, На гріх дівок що підводили і сим учились промишлять (І. Котляревський); Зводив собі на думку [відлюдник], яка вона гарна та молода дівчина, та почав уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести (Переклад М. Лукаша).