простимулювати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив простимулюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   простимулю́ймо
2 особа простимулю́й простимулю́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа простимулю́ю простимулю́ємо, простимулю́єм
2 особа простимулю́єш простимулю́єте
3 особа простимулю́є простимулю́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. простимулюва́в простимулюва́ли
жін.р. простимулюва́ла
сер.р. простимулюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
простимульо́ваний
Безособова форма
простимульо́вано
Дієприслівник
простимулюва́вши