-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний проро́к проро́ки
родовий проро́ка проро́ків
давальний проро́кові, проро́ку проро́кам
знахідний проро́ка проро́ків
орудний проро́ком проро́ками
місцевий на/у проро́кові, проро́ку на/у проро́ках
кличний проро́че проро́ки

Словник синонімів

ПРОРО́К (той, хто провіщає майбутнє), ПРОВІ́СНИК, ПЕРЕДВІ́СНИК, ПРОВИДЕЦЬ, ОРА́КУЛкнижн., уроч., ірон., ВІЩУ́Нзаст.; ВІДУ́Нзаст. (у давніх слов’ян). Хто угледів в час безчасся Сонце крізь тумани, Той для люду рідним батьком І пророком стане (О. Олесь); В історичному романі ти виступаєш суддею минулого, речником сучасного і провісником майбутнього (Ю. Смолич); [Долон:] Пророчице, скажи, чи я верну живий з моєї справи? [Кассандра:] Питай в Гелена, та чи мало ж є у нас у Трої віщунів? (Леся Українка).
ПРОПОВІ́ДНИК (той, хто проповідує, виголошує проповідь, поширює якесь віровчення); ПРОМО́ВЕЦЬцерк. (церковний оратор); ПРОРО́К (за релігійними уявленнями - проповідник волі Божої); МІСІОНЕ́Р (той, хто проповідує серед людей іншої віри). Острог став місцем, звідки вийшло чимало вчених, дипломатів, поетів і проповідників (З. Тулуб); [Юда:] Все марилось мені - то райська брама, то золотий престол, а на престолі Месія в образі того промовця, неначе судить він живих і мертвих... (Леся Українка); Голос у неї звучав, як у стародавніх пророків (М. Коцюбинський).
ПРОВІ́СНИК (той або те, що своєю появою, поведінкою тощо віщує якісь зміни, події і т. ін.), ПЕРЕДВІ́СНИК, ВІ́СНИК, ВІСТУ́Н, ВІЩУ́Нпоет.,ПОСЛАНЕ́ЦЬпоет.,ПЕ́РША ЛА́СТІВКАрозм.,ПРЕДТЕ́ЧАзаст., книжн., уроч.; ПРОРО́Ккнижн., поет., БЛАГОВІ́СНИКзаст., БЛАГОВІСТИ́ТЕЛЬзаст. (перев. про людину); ПРОДРО́Ммед. (явище, яке попереджує хворобу). Дрібний дощ, провісник осені, ліниво кропив землю (переклад за ред. О. Варкентін); В очах у Генріха народжувалася пустота. Барон знав, що це перший передвісник шаленства (П. Загребельний); Із рук дітей у височінь злетіли З веселим плеском білі голуби. Весни і миру вісники крилаті... (М. Рильський); Пролунало.. веселе, по-весняному радісне бекання повітряного баранчика, одного з перших вістунів весни (В. Гжицький); Подихнув пустотливий вітрець, той віщун світання (М. Коцюбинський); Олов’яне, важке небо трусило над Львовом сніжинки - перших посланців ранньої зими (Р. Іваничук); Волелюбними гуманними ідеями пройнята.. перша ластівка справді народної української літератури на західних землях України "Русалка Дністровая"(з журналу); Коли, з глухим з’єднавшись гулом, Предтеча бурі, грім гримів, Як часто бранець над аулом Нерушно на горі сидів! (переклад В. Сосюри); Ти [Шевченко] з нами йдеш до сонця сходу, Ти, правди й вольності пророк (М. Рильський); Селяни слухали коваля, як благовісника нових, омріяних часів (І. Ле); Тут [у Києві] діяли декабристи, яких Шевченко назвав першими благовістителями свободи (І. Цюпа). - Пор. передві́стя, I. 1. попере́дник.