-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | присіда́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | присіда́ймо |
2 особа | присіда́й | присіда́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | присіда́тиму | присіда́тимемо, присіда́тимем |
2 особа | присіда́тимеш | присіда́тимете |
3 особа | присіда́тиме | присіда́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | присіда́ю | присіда́ємо, присіда́єм |
2 особа | присіда́єш | присіда́єте |
3 особа | присіда́є | присіда́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
присіда́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | присіда́в | присіда́ли |
жін. р. | присіда́ла |
сер. р. | присіда́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
присіда́вши |
Словник синонімів
ПРИСІДА́ННЯ, ПРИ́СЯДКА (у танці); РЕВЕРА́НС (з шанобливим уклоном або у танці). Юрій потягнувся, аж затріщали суглоби, зробив кілька присідань (П. Загребельний); Перший [дід] присядку веде, Об землю міцно креше там, А другий вслід йому іде Сивобородим кречетом (А. Малишко); Фесенко скочив з фаетона, зробив граціозний не поклін, а якийсь реверанс до усієї компанії загалом (І. Нечуй-Левицький). - Пор. 1. присіда́ти.
ПРИСІДА́ТИ (згинаючи ноги в колінах, більше чи менше опускати корпус), ОСІДА́ТИ, ПРИХИЛЯ́ТИСЯ рідше, ПРИСА́ДЖУВАТИСЯ діал. - Док.: присі́сти, осі́сти, прихили́тися. Парубок приходить до сушарні, присідає біля промитого дощами вугілля (М. Стельмах); Маланці забиває дух!.. Не спускаючи очей з вишневого села, тихо осідає вона на коліна (В. Бабляк); Кулі сичали над головами переляканих на смерть людей, що, ридаючи, прихилялися до землі, падали на землю (П. Колесник); На двох жердках, злегка присаджуючись до землі, несуть хлопці цілу копицю сіна (М. Стельмах).
СІДА́ТИ (займати місце на якомусь сидінні, на землі тощо), САДОВИ́ТИСЯ розм., УСІДА́ТИ [ВСІДА́ТИ] діал.; ОПУСКА́ТИСЯ, СПУСКА́ТИСЯ рідше (на щось низьке, на землю); УСА́ДЖУВАТИСЯ [ВСА́ДЖУВАТИСЯ], УСІДА́ТИСЯ [ВСІДА́ТИСЯ] розм. (зручно влаштовуючись); ПРИСІДА́ТИ (ненадовго); ОСІДА́ТИ (повільно, важко); ПА́ДАТИ, ПЛЮ́ХАТИСЯ розм. (швидко або незграбно); ПІДСА́ДЖУВАТИСЯ (до когось, на щось). - Док.: сі́сти, усі́сти [всі́сти], опусти́тися, спусти́тися, усадови́тися [всадови́тися], усі́стися [всі́стися], присі́сти, осі́сти, упа́сти [впа́сти], плю́хнутися, підсі́сти. - Сідайте ж! - показала вона рукою на стілець. Бичковський сів (І. Нечуй-Левицький); Заграй востаннє на сопілку І на коня скоріш сідай (В. Сосюра); [Прохор:] Милості просимо садовитися. [Сільський староста:] Можна і сісти (М. Кропивницький); Важко опускається звіровод на лаву (О. Довженко); Єнченко запалив цигарку і в задумі опустився на стілець (П. Автомонов); Балабуха.. несміливо опустився на стілець (І. Нечуй-Левицький); Одного дня Зогак усадовився На троні, зробленім з кісток слонових (А. Кримський); Андрійко всаджувався на стільці,.. клав собі на коліна якусь товсту книжку (Ю. Бедзик); - Доня не зрозуміла батька.. - сказав він, усідаючись біля ложа (Д. Міщенко); Тетяна Василівна ждала, доки вони всядуться (П. Загребельний); Юрко плюхається поряд з Вітькою на призьбу (О. Сизоненко).