-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив принука́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   принука́ймо
2 особа принука́й принука́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа принука́тиму принука́тимемо, принука́тимем
2 особа принука́тимеш принука́тимете
3 особа принука́тиме принука́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа принука́ю принука́ємо, принука́єм
2 особа принука́єш принука́єте
3 особа принука́є принука́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
принука́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. принука́в принука́ли
жін. р. принука́ла
сер. р. принука́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
принука́вши

Словник синонімів

ПІДГАНЯ́ТИ[ПІДГОНИТИ] (примушувати або допомагати швидше йти, їхати), ПОГАНЯ́ТИ, ГНА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ[НАГО́НИТИ]розм., НУ́КАТИрозм., ПРИНУ́КУВАТИрозм., ПРИСПІ́ШУВАТИ[ПРИСПІША́ТИ]діал. - Док.: підігна́ти, нагна́ти, прину́кати, приспіши́ти. Чередники хльоскали батогами, підганяючи останніх у череді корів (С. Васильченко); - Поспішайся, поспішайся, Прісько! - підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Запрягає Чіпка коней, їде в Гетьманське. Не поганяє - жене коней; не везуть вони - мчать (Панас Мирний); Приспішала [пані] його, щоб швидше поїхав (Дніпрова Чайка). - Пор. 1. гна́ти.
ПРИМУ́ШУВАТИ (вимагати в когось виконання чогось незалежно від його волі, бажання), ЗМУ́ШУВАТИ, ВИМУ́ШУВАТИ, СИ́ЛУВАТИ, ПРИНЕВО́ЛЮВАТИ, НЕВО́ЛИТИ, ПРИКРУ́ЧУВАТИрозм.,ПРИПИРА́ТИрозм.,ПРИНУ́КУВАТИ[ПРИНУКА́ТИ]розм.,ЗАСТАВЛЯ́ТИзаст. - Док.: приму́сити, зму́сити, ви́мусити, приси́лувати, уси́лувати[вси́лувати]діал.принево́лити, прикрути́ти, припе́рти, заста́вити. Він мене примушував вступати в поєдинки з румунськими школярами (Р. Андріяшик); - Чого ходиш чорна! - гримала Маланка на Гафійку і змушувала її мало не щодня міняти сорочку (М. Коцюбинський); - Діждалася я від вас доброго слова. Та мені з цього слаба потіха, бо я вимусила вас на цю похвалу (Лесь Мартович); Поглядає [Палажка] на вулицю, і рада ж то, раденька, що її ніхто не силує до роботи (О. Стороженко); Якось хлопці присилували Крицяка поставити сулію сливовиці за двійко нащадків (Р. Андріяшик); [Товкач:] Як схочу, то буду робити, а ні, то війт мене не всилує (І. Франко); Микола з жінкою старого батька підпоїли й приневолили розписку написати, щоб город од Івана одібрати (Грицько Григоренко); - Навіщо збуватись так швидко своєї дитини та неволити її заміж? (Л. Яновська); - На землі нашого брата значно більше, аніж пана, і ми повинні принукати його до праці, а не він нас (І. Ле); Замість науки дяк заставляє Тараса носити воду, рубати дрова, топити піч (Панас Мирний).
СПОНУКА́ТИ (викликати у кого-небудь бажання робити щось), СПОНУ́КУВАТИ, СХИЛЯ́ТИ, ПІДШТО́ВХУВАТИ, ШТОВХА́ТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДНІМА́ТИ[ПІДІЙМА́ТИ], ПХА́ТИрозм.; ПІДКРУ́ЧУВАТИрозм., ПІДХЛЬО́СКУВАТИрозм., ПІДХЛЬО́СТУВАТИрозм. (сприяти підвищеною активністю); ПОНУ́КУВАТИ, ПОНУКА́ТИ, ПРИНУ́КУВАТИрозм., ПРИНУКА́ТИрозм., ПІДМИВА́ТИбезос. розм., ПОТРУ́ЧУВАТИдіал., ПОТРУЧА́ТИдіал. (бути поштовхом до якої-небудь дії, до вияву чогось); ЗМУ́ШУВАТИ, ПРИМУ́ШУВАТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПРИЗВО́ДИТИперев. з інфін., ПРИГАНЯ́ТИрозм., ПРИГО́НИТИрозм., ПРИНЕВО́ЛЮВАТИрозм. (створювати необхідність для когось діяти певним чином). - Док.: спону́кати, схили́ти, підштовхну́ти, штовхну́ти, підби́ти, підня́ти[підійня́ти], попхну́ти, підкрути́ти, підхльо́снути, підми́ти, потру́чити, зму́сити, приму́сити, потягти́, потягну́ти, притягну́ти, призвести́, пригна́ти, принево́лити. Він спонукав людей вчитися, ходити в школу для дорослих (Д. Бедзик); Жадоба чогось великого, надзвичайного спонукала нас. Ми квапилися, щоб осягнути більше можливого (І. Ле); Схиляти до відвертості; Молода і вродлива дівчина ще нікого не любила, хоч її серце вже шумувало гарячою кров’ю і штовхало до незвіданого і звабного (М. Чабанівський); Піднімає [голова] на труд Свою дружну артіль І веде на лани (С. Олійник); Самотні і широкі поля, котрі якось тиснули душу самотою.., понукували до розмови (І. Франко); Гостре й пекуче відчуття своєї сили тепер наповнювало її, підмивало на щось таке, чим би вона могла виявити свою волю над цим ненависним для неї кублом (І. Микитенко); Вонапотай обурювалася на Бога, але острах перед його силою змушував до покори (Я. Качура); Сам затіє що-небудь, призведе Опанаса й сам разом з ним зробить яку шкоду, а після вивернеться, сухим з води вийде й усе на Опанаса зверне (Грицько Григоренко); Що приневолило її оселитися тут? (Л. Яновська). - Пор. заохо́чувати, підбу́рювати.