-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив приду́мати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   приду́маймо
2 особа приду́май приду́майте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа приду́маю приду́маємо, приду́маєм
2 особа приду́маєш приду́маєте
3 особа приду́має приду́мають
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. приду́мав приду́мали
жін.р. приду́мала
сер.р. приду́мало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
приду́маний
Безособова форма
приду́мано
Дієприслівник
приду́мавши

Словник синонімів

ВИГА́ДУВАТИ (говорити, описувати те, чого немає й не було; створювати в уяві), ВИДУ́МУВАТИ, ПРИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИ, ВИМИ́СЛЮВАТИ, ФАНТАЗУВА́ТИ, МУДРУВА́ТИ, ІМПРОВІЗУВА́ТИ, ПЛЕСТИ́розм., ПЛЕСКА́ТИрозм., ВИПЛІТА́ТИрозм., СПЛІТА́ТИрозм., ПРИГА́ДУВАТИрозм., ХИМЕ́РИТИрозм., ХИМЕРУВА́ТИрозм., КОВЕРЗУВА́ТИрозм.; ДОКЛАДА́ТИдіал. (для сміху). - Док.: ви́гадати, ви́думати, приду́мати, ви́мислити, ви́мудрувати, ви́метикувати, ви́плести, сплести́, пригада́ти, прирозумі́тирозм.Став тоді хлопець у самій уяві своїй вигадувати всякі пригоди й переживати їх (А. Головко); [Любов:] Нещастя!.. все нещастя!.. А коли буде щастя? Ах, тіточко!.. Ну, годі.. Не вважайте, се так, голова болить, от і видумую (Леся Українка); Часом темної, довгої ночі Грицько не спав і на волосину: все придумував та пригадував, що б його перед жінкою вивести таке, щоб звихнути Чіпчину правду... (Панас Мирний); - І ти тхором мене зовеш! І небилиці вимишляєш (І. Котляревський); Тимко починав фантазувати. Він бачив себе таким же високим і ставним, як Іван Павлович (Ю. Збанацький); Покиньмо їх та ходім поки за писарем; будемо дивитись, що той мудрує (Г. Квітка-Основ’яненко); Факт, який мав він на увазі, був явно непереконливий і недостатній, щоб посіяти сумнів у Грицьковому серці.. Імпровізувати Павло тоді не рискнув (А. Головко); Вінцусиха плете по селі, начебто він ні на батька, ні на матір не похожий (І. Муратов); Колись баби плескали, мовбито він крадене передержує (Б. Грінченко); Люди.. виплели, що буцім Пріська напоїла Хведора кошачим мозком (Панас Мирний); Цар упився - вже в світлиці Він сплітає небилиці (Л. Первомайський); [Старшина перший:] Ох, старі голови та розумні; химерять - химерять, та й зроблять з лемеша швайку (Т. Шевченко); [Поет (до музи):] Не химеруй, кохана, бо мусимо до рана списати сей папір (Леся Українка); Їде [дурень] через гай і щось дуже замисливсь, і дев’ять розумних не вгадали б, об чім він коверзує (О. Стороженко); [Охрім:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, ..почнуть таке докладати, що, здається, і мертвий зареготав би (М. Кропивницький).
ВИНАХО́ДИТИ (творити що-небудь нове, до цього невідоме), ПРИДУ́МУВАТИ, ВИГА́ДУВАТИ, СТВО́РЮВАТИ, ВИДУ́МУВАТИ, ВИМИШЛЯ́ТИрідко,ВИМИ́СЛЮВАТИрідко. - Док.: ви́найти, приду́мати, ви́гадати, створи́ти, ви́думати, ви́мислити. Він все життя шукав і винаходив у тісній лабораторії своїй (С. Голованівський); - Люди розумової праці винайшли трактор (Григорій Тютюнник); - Він же придумав універсальний різець (О. Донченко); Благословен, хто вигадав маяк, Цей промінь, що спалахує над морем (М. Рильський); Учені Інституту кібернетики створили малу універсальну машину (з газети); Хто видумав кулі й карабіни і силу облічив розгону олова, сей не провадить війни (В. Стефаник); Довго, дуже ще довго треба було працювати, щоб вимислити годинник вигідніший та дешевший (М. Коцюбинський).
ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИрозм., ДОШУ́КУВАТИдіал.;ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). - Док.: добра́ти[дібра́ти], підібра́ти[підобра́тирідко], ви́шукати, підшука́ти, прибра́ти, дошука́ти, підста́вити, приду́мати. - Ось тобі клубки вовняних ниток усякого кольору. Добирай, як знаєш (І. Нечуй-Левицький); Чагар не міг підібрати слова й змовк (М. Хвильовий); По одній квіточці зривала вона ці синенькі волошки, вишукуючи найкращі, найповніші з них (С. Васильченко); Мотоциклісти-квартир’єри гасали вулицями, підшукуючи затишні хати для офіцерів (Григорій Тютюнник); Поганий з тебе стиліст, діду; не вмієш прибирати порівнянь (Г. Хоткевич); Вона.. почала між звуками щось перебирати. Вона дошукувала акорди акомпанементу якоїсь пісні (О. Кобилянська); Треба тільки лібретто виконати, а голоси до нього підставити з тих самих пісень, що народ співає ... (Панас Мирний); Знаходить [піп] у них [доносах] повторення виразів і, дбаючи про стиль, починає придумувати інші фрази (М. Стельмах). - Пор. 1. вибира́ти.
ДОДУ́МАТИСЯдо чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИщо, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИщо, ПРИДУ́МАТИщо, ДОДУ́МАТИщо, ДІЙТИ́чого, до чого, ДОБРА́ТИ[ДІБРА́ТИ]чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯз інфін., розм., УМУДРУВА́ТИ[ВМУДРУВА́ТИ]що, розм., ДОМУДРУВА́ТИСЯрозм., ДОМИ́СЛИТИСЯрозм., ДОКУМЕ́КАТИщо, розм., ДОКУМЕ́КАТИСЯрозм., ДОМІЗКУВА́ТИСЯрозм., ДОРОЗУМІ́ТИСЯрозм., ПРИРОЗУМІ́ТИщо, з інфін., розм., УМУДРИ́ТИСЯ[ВМУДРИ́ТИСЯ]з інфін., розм., ПОКМІ́ТИТИщо, діал., ЗМУДРУВА́ТИщо, діал., ЗМИ́СЛИТИщо, діал., ДОВМИ́ТИСЯдіал., ДОГЛУ́ПАТИСЯдіал.; ЗНАЙТИ́СЯ (не розгубившись, вийти зі скрутного становища). - Недок.: доду́муватися, змірко́вуватирідшедомірко́вуватися, вимірко́вувати, приду́мувати, доду́мувати, дохо́дити, добира́ти, прихитря́тися[прихи́трюватисярідше], доми́слюватися, куме́кати, дорозуміва́тися, умудря́тися[вмудря́тися], доу́муватися, доглу́пуватися, знахо́дитисярідше.- От ти говорив, що місто погане, а село хороше, а до того й не додумався, що люди з мозолями і в місті, і в селі є (Григорій Тютюнник); Захоплені в полон гітлерівські офіцери не можуть зміркувати, яким чином Червона Армія так швидко опинилася в Відні (О. Левада); Денис Ісакович народився мисливцем і рибалкою. А ким він іще міг би бути - можна доміркуватися з того, що я оповім(М. Рильський); - Отак і ми, мовляв, як оце ви: міркували та й виміркували: немає іншого порятунку, як тільки одбиватись од козаків (А. Головко); - Гаразд, Романе. Про це пізніше разом поміркуєм. Щось, може, розумніше придумаєм (М. Стельмах); Пішов [цар] любенько погулять І одпочить. Та, спочивавши, Додумать, як би то скувать Кайдани на римлян (Т. Шевченко); Люди не зразу дійшли до того, щоб свої слова виписувати чи вичерчувати (Панас Мирний); - Я ніяк не доберу, що з ним коїться (Є. Гуцало); Так усе добре, спасибі за ласку, добродії умудрували (Словник Б. Грінченка); Я й домудрувався, Лиш сокиру притащив, З дупла прорубався (С. Руданський); ПанасОлексійович домислився роботу м’язів перекласти на пневматику (І. Волошин); Коли зник [хлопець], аж тоді я докумекав, що треба було затримати або хоч запитати - хто він? (Є. Кравченко); Її серце відчуло біду раніше, ніж докумекався чоловік (П. Панч); [Надежда:] Якщо ви вже домізкувались до того, що грамота - розумові очі, то навчу [читати] (М. Кропивницький); Колись наші славні предки, запорожці, дорозумілися.. висловити в листі султанові свою бойову програму (І. Ле); Їх же ціле село. І не прирозуміли,що зробить, злякались купки дуків! (А. Тесленко); Мій Клим подумав - і вмудрився: Хотів Кобилку Клим не їсти приучить, І Шкапа мусила постить (Л. Боровиковський); Іван з властивою всім бідним догадливістю.. покмітив, чого татові хибує (І. Франко); Ти ба! Не всякий так змудрує, як сам Виргилій намалює (І. Котляревський); Важко було цим простим і чесним людям змислити все, що коїли фашисти (І. Волошин); Він довмився, що посіяти (Словник Б. Грінченка); Люди не могли дійти, відки воно береться те добро у Гершка, але швидко доглупались (І. Франко); Андрій не знайшовся, що сказати, хотів сказати щось уїдливе, але не знайшов потрібних слів (І. Багряний). - Пор. 1. зрозумі́ти.