-1-
дієслово недоконаного виду
(бути схожим на кого-, що-небудь) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив похо́ди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   поході́мо, поході́м, похо́дьмо
2 особа походи́, похо́дь поході́ть, похо́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа похо́ди́тиму похо́ди́тимемо, похо́ди́тимем
2 особа похо́ди́тимеш похо́ди́тимете
3 особа похо́ди́тиме похо́ди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа похо́джу́ похо́димо, похо́дим
2 особа похо́диш похо́дите
3 особа похо́дить похо́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
похо́дячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. похо́ди́в похо́ди́ли
жін. р. похо́ди́ла
сер. р. похо́ди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
похо́ди́вши

Словник синонімів

НАГА́ДУВАТИкого, що (бути, здаватися схожим на кого-, що-небудь), СКИДА́ТИСЯна кого-що,ПОХО́ДИТИна кого-що, розм.,ПРИГА́ДУВАТИрозм.;ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ[ПЕРЕГУКА́ТИСЯрідше], ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (з чим: про неживі, звичайно неконкретні реалії - бути схожим на що-небудь, співзвучним чомусь);ПОВТО́РЮВАТИ[ПОВТОРЯ́ТИ] (бути цілком подібним до кого-, чого-небудь). Все похмуре подвір’я нагадувало вороняче гніздо (С. Чорнобривець); - Чоловік той зовсім не скидався на Мусія Бабенка, якого я таки добре запам’ятав тоді (Є. Гуцало); Вона все ще та давня Маня, з своїм пишним сміхом, коли сміється, і з тими очима, що пригадують її матір (О. Кобилянська); Звали його модним ім’ям Ростислав, і це мовби перегукувалось з його високим не по літах зростом (І. Ле); Пісня білоруського села дзвінко перекликається з піснею села українського (М. Рильський); - Дуже часто діти повторюють своїх батьків. Засвоюють їхні звички, їх принципи, їх мораль (В. Логвиненко).
-2-
дієслово недоконаного виду
(вести свій рід від когось чи чогось)

Словник відмінків

Інфінітив похо́ди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   поході́мо, поході́м, похо́дьмо
2 особа походи́, похо́дь поході́ть, похо́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа похо́ди́тиму похо́ди́тимемо, похо́ди́тимем
2 особа похо́ди́тимеш похо́ди́тимете
3 особа похо́ди́тиме похо́ди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа похо́джу́ похо́димо, похо́дим
2 особа похо́диш похо́дите
3 особа похо́дить похо́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
похо́дячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. похо́ди́в похо́ди́ли
жін. р. похо́ди́ла
сер. р. похо́ди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
похо́ди́вши

Словник синонімів

НАГА́ДУВАТИкого, що (бути, здаватися схожим на кого-, що-небудь), СКИДА́ТИСЯна кого-що,ПОХО́ДИТИна кого-що, розм.,ПРИГА́ДУВАТИрозм.;ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ[ПЕРЕГУКА́ТИСЯрідше], ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (з чим: про неживі, звичайно неконкретні реалії - бути схожим на що-небудь, співзвучним чомусь);ПОВТО́РЮВАТИ[ПОВТОРЯ́ТИ] (бути цілком подібним до кого-, чого-небудь). Все похмуре подвір’я нагадувало вороняче гніздо (С. Чорнобривець); - Чоловік той зовсім не скидався на Мусія Бабенка, якого я таки добре запам’ятав тоді (Є. Гуцало); Вона все ще та давня Маня, з своїм пишним сміхом, коли сміється, і з тими очима, що пригадують її матір (О. Кобилянська); Звали його модним ім’ям Ростислав, і це мовби перегукувалось з його високим не по літах зростом (І. Ле); Пісня білоруського села дзвінко перекликається з піснею села українського (М. Рильський); - Дуже часто діти повторюють своїх батьків. Засвоюють їхні звички, їх принципи, їх мораль (В. Логвиненко).

Словник відмінків

Інфінітив похо́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   похо́дьмо
2 особа похо́дь похо́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа похо́дитиму похо́дитимемо, похо́дитимем
2 особа похо́дитимеш похо́дитимете
3 особа похо́дитиме похо́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа похо́джу похо́димо, похо́дим
2 особа похо́диш похо́дите
3 особа похо́дить похо́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
похо́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. похо́див похо́дили
жін. р. похо́дила
сер. р. похо́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
похо́дивши

Словник синонімів

I. ПОХО́ДИТИвід кого-чого (належати за походженням до певної національності, класу, місцевості тощо), ВИХО́ДИТИ, ПОЧИНА́ТИСЯ, ВЕСТИ́ РІД[РОДОВІ́Д]. - Док.: ви́йти, поча́тися. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця, яка походить з давнього боярського українського роду (М. Коцюбинський); Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду (Панас Мирний); Діди.. розказовали, звідки почалось козацтво і як увесь мир вибивсь був із-під ляхів і недоляшків на волю (П. Куліш); Хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея (Леся Українка).
ПОХО́ДИТИвід кого-чого, звідки (виникати, з’являтися, утворюватись як наслідок певних подій, процесів, явищ і т. ін.), ПОЧИНА́ТИСЯтакож чим,ПОСТАВА́ТИ, ІТИ́[ЙТИ], БРА́ТИ ПОЧА́ТОКвід чого, де. - Док.: поча́тися, поста́ти, піти́. [Кассандра:] Чи й ти гадаєш так, що все нещастя походить від Кассандри? (Леся Українка); - Як тобі совість підкаже, - спокійно відповів Мірошниченко. - Коли вона за роки твого багатства стала гряззю - бери обріза і йди вбивати людей. Велике багатство завжди цим починається або цим закінчується (М. Стельмах); Повинно зостатися щось од огню непорушне: В іншому разі матерія спершу в ніщо б оберталась І вже з нічого речей розмаїтість у нас поставала (переклад М. Зерова); - Усі мої біди, певно, йдуть від нашого прізвища. - Щасні. На прізвище - щасні, а насправді - нещасні (Ю. Збанацький); Скільки невільницьких пісень з тих ущелин брали початок (О. Гончар).

Словник фразеологізмів

іти́ (похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця). Відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю і т. ін. Татаєв вдивлявся в ці знайомі риси суворих, зморшкуватих облич, він знав, що слова промовців йдуть з глибини серця, знав, що додержать залізничники своєї обіцянки (О. Донченко); Я [Нестор] осторожний [обережний] і не люблю на не підготований відповідно ґрунт класти те, що мені дороге й цінне й походить з глибини душі (О. Кобилянська).

іти́ (похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця). Відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю і т. ін. Татаєв вдивлявся в ці знайомі риси суворих, зморшкуватих облич, він знав, що слова промовців йдуть з глибини серця, знав, що додержать залізничники своєї обіцянки (О. Донченко); Я [Нестор] осторожний [обережний] і не люблю на не підготований відповідно ґрунт класти те, що мені дороге й цінне й походить з глибини душі (О. Кобилянська).

-3-
дієслово доконаного виду
(від: ходи́ти)

Словник відмінків

Інфінітив похо́ди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   поході́мо, поході́м, похо́дьмо
2 особа походи́, похо́дь поході́ть, похо́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа похо́ди́тиму похо́ди́тимемо, похо́ди́тимем
2 особа похо́ди́тимеш похо́ди́тимете
3 особа похо́ди́тиме похо́ди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа похо́джу́ похо́димо, похо́дим
2 особа похо́диш похо́дите
3 особа похо́дить похо́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
похо́дячи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. похо́ди́в похо́ди́ли
жін. р. похо́ди́ла
сер. р. похо́ди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
похо́ди́вши

Словник синонімів

НАГА́ДУВАТИкого, що (бути, здаватися схожим на кого-, що-небудь), СКИДА́ТИСЯна кого-що,ПОХО́ДИТИна кого-що, розм.,ПРИГА́ДУВАТИрозм.;ПЕРЕГУ́КУВАТИСЯ[ПЕРЕГУКА́ТИСЯрідше], ПЕРЕКЛИКА́ТИСЯ (з чим: про неживі, звичайно неконкретні реалії - бути схожим на що-небудь, співзвучним чомусь);ПОВТО́РЮВАТИ[ПОВТОРЯ́ТИ] (бути цілком подібним до кого-, чого-небудь). Все похмуре подвір’я нагадувало вороняче гніздо (С. Чорнобривець); - Чоловік той зовсім не скидався на Мусія Бабенка, якого я таки добре запам’ятав тоді (Є. Гуцало); Вона все ще та давня Маня, з своїм пишним сміхом, коли сміється, і з тими очима, що пригадують її матір (О. Кобилянська); Звали його модним ім’ям Ростислав, і це мовби перегукувалось з його високим не по літах зростом (І. Ле); Пісня білоруського села дзвінко перекликається з піснею села українського (М. Рильський); - Дуже часто діти повторюють своїх батьків. Засвоюють їхні звички, їх принципи, їх мораль (В. Логвиненко).

Словник відмінків

Інфінітив похо́дити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   похо́дьмо
2 особа похо́дь похо́дьте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа похо́дитиму похо́дитимемо, похо́дитимем
2 особа похо́дитимеш похо́дитимете
3 особа похо́дитиме похо́дитимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа похо́джу похо́димо, похо́дим
2 особа похо́диш похо́дите
3 особа похо́дить похо́дять
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
похо́дячи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. похо́див похо́дили
жін. р. похо́дила
сер. р. похо́дило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
похо́дивши

Словник синонімів

I. ПОХО́ДИТИвід кого-чого (належати за походженням до певної національності, класу, місцевості тощо), ВИХО́ДИТИ, ПОЧИНА́ТИСЯ, ВЕСТИ́ РІД[РОДОВІ́Д]. - Док.: ви́йти, поча́тися. Родився я 5 вересня ст. ст. 1864 р. в м. Вінниці на Поділлі, в родині урядовця, яка походить з давнього боярського українського роду (М. Коцюбинський); Він не крився ні від кого, що сам вийшов з давнього козачого роду (Панас Мирний); Діди.. розказовали, звідки почалось козацтво і як увесь мир вибивсь був із-під ляхів і недоляшків на волю (П. Куліш); Хто у серці іскру небесну ховає, рід свій веде з Прометея (Леся Українка).
ПОХО́ДИТИвід кого-чого, звідки (виникати, з’являтися, утворюватись як наслідок певних подій, процесів, явищ і т. ін.), ПОЧИНА́ТИСЯтакож чим,ПОСТАВА́ТИ, ІТИ́[ЙТИ], БРА́ТИ ПОЧА́ТОКвід чого, де. - Док.: поча́тися, поста́ти, піти́. [Кассандра:] Чи й ти гадаєш так, що все нещастя походить від Кассандри? (Леся Українка); - Як тобі совість підкаже, - спокійно відповів Мірошниченко. - Коли вона за роки твого багатства стала гряззю - бери обріза і йди вбивати людей. Велике багатство завжди цим починається або цим закінчується (М. Стельмах); Повинно зостатися щось од огню непорушне: В іншому разі матерія спершу в ніщо б оберталась І вже з нічого речей розмаїтість у нас поставала (переклад М. Зерова); - Усі мої біди, певно, йдуть від нашого прізвища. - Щасні. На прізвище - щасні, а насправді - нещасні (Ю. Збанацький); Скільки невільницьких пісень з тих ущелин брали початок (О. Гончар).

Словник фразеологізмів

іти́ (похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця). Відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю і т. ін. Татаєв вдивлявся в ці знайомі риси суворих, зморшкуватих облич, він знав, що слова промовців йдуть з глибини серця, знав, що додержать залізничники своєї обіцянки (О. Донченко); Я [Нестор] осторожний [обережний] і не люблю на не підготований відповідно ґрунт класти те, що мені дороге й цінне й походить з глибини душі (О. Кобилянська).

іти́ (похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця). Відзначатися щирістю, відвертістю, проникливістю і т. ін. Татаєв вдивлявся в ці знайомі риси суворих, зморшкуватих облич, він знав, що слова промовців йдуть з глибини серця, знав, що додержать залізничники своєї обіцянки (О. Донченко); Я [Нестор] осторожний [обережний] і не люблю на не підготований відповідно ґрунт класти те, що мені дороге й цінне й походить з глибини душі (О. Кобилянська).

Словник відмінків

Інфінітив походи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   поході́мо, поході́м
2 особа походи́ поході́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа походжу́ похо́димо, похо́дим
2 особа похо́диш похо́дите
3 особа похо́дить похо́дять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. походи́в походи́ли
жін.р. походи́ла
сер.р. походи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
походи́вши

Словник синонімів

ХОДИ́ТИ (переміщатися, ступаючи ногами; змінювати місце в просторі, перев. в різних напрямках протягом певного часу), ХОДЖА́ТИдіал.; ПОХОДЖА́ТИ, ПРОХОДЖА́ТИрозм.,ПРОХОДЖА́ТИСЯрозм.,ПРОХО́ДЖУВАТИСЯрозм.,ПРОХО́ДИТИСЯрозм.,ФЛАНІ́РУВАТИзаст., розм. (спокійно, повільно, туди і назад); ДИ́БАТИрозм.,ДИБУЛЯ́ТИрозм. (важко або невміло переставляючи ноги),ЧО́ВГАТИ (мало піднімаючи ноги, утворювати шурхіт). - Док.: походи́ти, пройти́ся, проходи́тися. Тільки один Чіпка не лягає:ходить, нудиться, карається ... З хати надвір; знадвору в хату (Панас Мирний); Олеся походжала по світлиці з паничами й жартувала (І. Нечуй-Левицький); Тим-то я такий веселий І без палиці ходжаю (В. Самійленко); - Спи, спи, - вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті (Григорій Тютюнник).

Словник фразеологізмів

лома́ка похо́дить по кому, фам. Хто-небудь буде побитий, покараний, дістанеться комусь. Верзе [пан] притьмом: .. Що буцім ти, Рябко, так гавкав,— як собака, Що буцім по тобі походить ще й ломака (П. Гулак-Артемовський).