-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив помути́тися, помути́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа помути́ться помутя́ться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. помути́вся, помути́всь помути́лися, помути́лись
жін.р. помути́лася, помути́лась
сер.р. помути́лося, помути́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
помути́вшись

Словник синонімів

ЗБОЖЕВО́ЛІТИ (стати психічно хворим, божевільним), СПРИЧИНИ́ТИСЯрозм.,ОДУРІ́ТИрозм.,СТЕРЯ́ТИСЯрозм.,ЗВИХНУ́ТИСЯрозм.,СКРУТИ́ТИСЯрозм.,НАВІДИ́ТИСЯдіал.,ЗВАР’Я́ТІТИдіал.,ЗВАРІЮВА́ТИ[ЗВАР’ЮВА́ТИ]діал., ПОМІША́ТИСЯрідко,СКАЗИ́ТИСЯрідко,ПОМУТИ́ТИСЯрідко,ТРО́НУТИСЯрідко,ОБЕЗУ́МІТИрідко.Молода молодиця, свіжа й рум’яна, збожеволіла з журби та з горя, бо перепечалилась (І. Нечуй-Левицький); Христя збожеволіла. Жінки не могли добрати діла, чого Христя спричинилась? (Грицько Григоренко); [Князь:] Не розумію, що се все значить. Боюсь, що бідна з горя одуріла (І. Франко); [Устин:] Як прийшла звістка, що помер Лавро, то й зовсім стерялася [дівчина] (Ю. Яновський); [Ключар:] Чи ви тут попилися? Що за галас? Ви навідились? Годі! (Леся Українка); - Степане! Чи ти звар’ятів? - кинулась Соломія. - Он роботи скільки, а ти варнякаєш (В. Кучер); Мачуха таки зовсім звар’ювала всім на радість, її відвезено до божевільні (Ю. Яновський); Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь (І. Котляревський); [Старшина:] Та вже ж стара Марія не сказилась, щоб не віддала своєї дочки за мене заміж (І. Карпенко-Карий); Христя прикро на матір дивилася, думаючи, чи не помутилася, бува (Панас Мирний); - Альошка тронувся. Побив вікна.. Одвезли в лікарню (І. Микитенко). - Пор. божево́літи, здурі́ти.

Словник фразеологізмів

тьма́риться (тумані́є, му́титься і т. ін.) / потьма́рився (помути́вся) ро́зум кому, у кого, чий і без додатка. Хто-небудь під впливом чогось втрачає ясність думки, мислення. Сміх так вразив Свирида Яковлевича, що він, задихаючись, став біля воріт, не знаючи, чи не тьмариться йому розум (М. Стельмах); Страшні думки вставали в Зіньковій голові, вони пекли його, палили, що аж розум його туманів (Б. Грінченко); — Як я здумаю про те [минуле], то в мене розум мутиться, в очах плями замріють!.. (Панас Мирний); Стис мені серце холод льодовий, розум потьмарився, І від тяжкого жаху я прокинувсь (Леся Українка); — Бий мене! Карай мене, Романе. Мій злочин. Я заслужив. Сам не знаю, що зі мною робилося… Мабуть, розум помутивсь у мене (А. Шиян).

у голові́ помути́лося у кого і без додатка, перев. безос. Хто-небудь перебуває в стані запоморочення, близькому до непритомності; недобре комусь. У голові в Уляни зовсім помутилося,— вона не знає, що робить, забуває, чого виходила в сіни (Панас Мирний); Щось несподіване трапилось з Іваном: у голові помутилося, зачервоніло у віччю [в очах] (Л. Яновська). помути́лося в оча́х чиїх. Все помутилося в очах Віри, здійнявши в душі її страшенну бурю (А. Шиян).

світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний).

2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її [Горпини] очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).

світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний).

2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її [Горпини] очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).

світ [в оча́х (пе́ред очи́ма)] тьма́риться (темні́є, ме́ркне, му́титься) / потьма́ри́вся (потемні́в, поме́рк, помути́вся). 1. кому і без додатка. Хто-небудь перебуває в стані запаморочення, втрачає чіткість сприйняття дійсності (від удару, болю і т. ін.). В очах йому тьмариться світ. Він бачить засніжену кров на соломі (Л. Первомайський); Пішов Юріштан. Світ в очах мутився, кров до горла підступала (Г. Хоткевич); Христю наче хто в груди пхнув, по голові вдарив, світ перед очима потемнів (Панас Мирний).

2. Хто-небудь дуже страждає, тужить; комусь надзвичайно важко. Довго сидів Опанас біля домовини забитого сина .. Увесь його нескладний світ потьмарився й потонув у скорботі (О. Довженко); Бігла полем, плакала. Потьмарився світ в очах. На сніп упала, вражена тяжкою звісткою (К. Гордієнко); Світ потемнів у її [Горпини] очах, .. на серці туга нерозважна, у душі сум темний (Панас Мирний).

у голові́ помути́лося у кого і без додатка, перев. безос. Хто-небудь перебуває в стані запоморочення, близькому до непритомності; недобре комусь. У голові в Уляни зовсім помутилося,— вона не знає, що робить, забуває, чого виходила в сіни (Панас Мирний); Щось несподіване трапилось з Іваном: у голові помутилося, зачервоніло у віччю [в очах] (Л. Яновська). помути́лося в оча́х чиїх. Все помутилося в очах Віри, здійнявши в душі її страшенну бурю (А. Шиян).