ПОЛІЦА́Й (особа, що служить у поліції, перев. нижчий чин), ПОЛІЦЕЙСЬКИЙ, ФАРАО́Нзаст., зневажл.,ПОЛІЦІА́НТ[ПОЛІЦІЯ́НТ]заст., розм.;ПОЛІСМЕ́Н (в англомовних країнах). Завмерла станція сумна, в холодних залах тишина, лиш поліцаї, як ворони, крокують важко по перону (В. Сосюра); Поліцейський в своїй пелерині сидів зігнувшись високо десь на стіні, а його кепі блищало на сонці (М. Коцюбинський); На всіх просторах Російської імперії поліцаїв узивали - фараони (О. Ковінька); Трус кінчається нічим, по щастю. Поліціанти тільки поглядають в темний отвір горища (Дніпрова Чайка); Он і Гримичі скільки пережили, коли поліціянти приїхали по Романа і Василя (М. Стельмах); Полісмени густо обліпили огорожу президентської резиденції (Н. Рибак).