-1-
дієслово доконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив пойменува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   поймену́ймо
2 особа поймену́й поймену́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа поймену́ю поймену́ємо, поймену́єм
2 особа поймену́єш поймену́єте
3 особа поймену́є поймену́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. пойменува́в пойменува́ли
жін.р. пойменува́ла
сер.р. пойменува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
поймено́ваний
Безособова форма
поймено́вано
Дієприслівник
пойменува́вши

Словник синонімів

НАЗВА́ТИ (дати кому-, чому-небудь назву, ім’я), НАЙМЕНУВА́ТИ, ПРОЗВА́ТИрозм., НАРЕКТИ́заст., уроч., поет., ПОЙМЕНУВА́ТИзаст.; ОХРЕСТИ́ТИ (дати комусь ім’я під час обряду хрещення; розм. - дати кому-, чому-небудь назву взагалі). - Недок.: назива́ти, прозива́ти, наріка́ти, охре́щувати. Та ввечері й охрестили, і Марком назвали (Т. Шевченко); - Пана Стьопу наші партизани найменували поміж себе старшим, хоча літами він був, кажуть, юнак юнаком (О. Гончар); З гір аж до моря уступи сягають, Люди прозвали їх "Чортові сходи" (Леся Українка); - Село своє нарекли [турбаївці] Чаплинкою на пам’ять про тих чаплів, що першими зустрілися їм у степу (О. Гончар); Одначе днями на Вертуна находив "сказ", як охрестив цей стан Галай (В. Підмогильний).
НАЗИВА́ТИ (говорячи про кого-, що-небудь або звертаючись до кого-небудь, уживати те чи інше ім’я, назву; визначати, характеризувати кого-, що-небудь якимось словом, назвою тощо), ЗВА́ТИ, ПРОЗИВА́ТИрозм., УЗИВА́ТИ[ВЗИВА́ТИ]розм., ВЕЛИЧА́ТИжарт., ірон.,ІМЕНУВА́ТИкнижн.; КЛИ́КАТИрозм. (звертаючись до кого-небудь або говорячи про кого-небудь, уживати те чи інше ім’я); ОБЗИВА́ТИ, ДРАЖНИ́ТИрозм. (ким, чим - образливими прізвиськами). - Док.: назва́ти, прозва́ти, узва́ти, пойменува́тирозм.обізва́ти, продражни́ти. Нагадала [Настечка] братику, що всю рідню їхньої матері по-вуличному звали Соловейками, і не раз, коли мати тулила до себе її і маленького Левка, називала їх солов’ятами (М. Стельмах); - Сідайте, будьте ласкаві! - сказала Любка і хотіла назвать Джерю татом (І. Нечуй-Левицький); "Як зовуть тебе, молодче? Хто ти родом? звідкіля ти?"Відказав на те невольник: "Мохаммедом прозивають..." (А. Кримський); Жила удова з дітьми у хатці, - навіть би й хаткою узивати не годилося - хижкою (Марко Вовчок); Я ж вас просив.., щоб ви мені сказали, як вас величати (Г. Квітка-Основ’яненко); Йосип у селі його звали.. По батькові ніхто не іменував (О. Ковінька); Сліпий Жан.. ввійшов під руку з своїм "міноносцем", як він кликав лакея (М. Коцюбинський); - Де ж це видано - дурнем обізвати хазяїна в його хаті (І. Багмут).