-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний повста́нець повста́нці
родовий повста́нця повста́нців
давальний повста́нцеві, повста́нцю повста́нцям
знахідний повста́нця повста́нців
орудний повста́нцем повста́нцями
місцевий на/у повста́нцеві, повста́нці, повста́нцю на/у повста́нцях
кличний повста́нцю повста́нці

Словник синонімів

ЗАКОЛО́ТНИК (учасник заколоту), БУНТІВНИ́К, БУНТА́Р, ПУТЧИ́СТ. Понад сто п’ятдесят заколотників було розстріляно (О. Гончар); - Ще вчора я був солдат регулярної німецької армії, - сьогодні я вже державний злочинець, бунтівник (П. Колесник); Погнали десь по тюрмах не сотню і не дві бунтарів (І. Микитенко). - Пор. повста́нець.
ПОВСТА́НЕЦЬ (учасник повстання), ПОВСТА́ЛИЙ, ІНСУРГЕ́НТзаст.Повстанці попалили палаци й оселі польських магнатів і знищили до останку усе їх добро (І. Нечуй-Левицький); Вулиці перед Тавричеським палацом, де засідала Дума, запруджені повсталими (П. Панч); Ні, ще не раз заллються кров’ю бруки, гнів інсургентів світом загримить (В. Сосюра). - Пор. 1. заколо́тник.