-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив опа́лювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   опа́люймо
2 особа опа́люй опа́люйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа опа́люватиму опа́люватимемо, опа́люватимем
2 особа опа́люватимеш опа́люватимете
3 особа опа́люватиме опа́люватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа опа́люю опа́люємо, опа́люєм
2 особа опа́люєш опа́люєте
3 особа опа́лює опа́люють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
опа́люючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. опа́лював опа́лювали
жін. р. опа́лювала
сер. р. опа́лювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
опа́люваний
Безособова форма
опа́лювано
Дієприслівник
опа́лювавши

Словник синонімів

ОБПАЛИ́ТИ[ОПАЛИ́ТИ] (про вогонь - пошкодити поверхню або краї чого-небудь), ОБСМАЛИ́ТИ[ОСМАЛИ́ТИ], ПРИПАЛИ́ТИ, ОБВУ́ГЛИТИпідсил. - Недок.: обпа́лювати[опа́лювати], обсма́лювати[осма́лювати], припа́лювати, обву́глювати. Тоді вже всюди став [Вогонь] палати і братика не пожалів: І обпалив його [Гайок], і обсмалив (Л. Глібов); Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи крильця (П. Кочура); Вогонь Проїв йому [бійцю] обличчя, груди, очі, Обвуглив тіло (Л. Первомайський).
ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ] (робити засмаглим, шорстким шкіру обличчя, рук і т. ін. - про дію сонця, вітру), ПРИПА́ЛЮВАТИ, ОБСМА́ЛЮВАТИ[ОСМА́ЛЮВАТИ], ПРИСМА́ЖУВАТИрідше. - Док.: обпали́ти[опали́ти], припали́ти, обсмали́ти[осмали́ти], присма́жити. Хай спека обпалить. І злива оплаче. І стомлені руки заниють вві сні... Я - жниця довічна. Працюю терпляче (Л. Костенко); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко); За перший день усіх обсмалило гаряче, з степовим вітерцем сонце (Д. Бедзик).
ОБПІКА́ТИ[ОПІКАТИ] (пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив, слизову оболонку, завдавати опіків), ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ], ЖИ́ГАТИрозм. - Док.: обпекти́[опекти́], обпали́ти[опали́ти]. Він стріляв. Піт заливав йому очі, залізо обпікало руки (В. Кучер); Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник); Куля.. обпалила мені скроню, в ушах задзвеніло (Ю. Збанацький); Випурхнула з його зубів цигарка, іскрами опаливши губу (С. Васильченко). - Пор. обвари́ти.
ОБПІКА́ТИ[ОПІКА́ТИ] (викликати відчуття, подібні до опіку - про мороз, вітер, сонце і т. ін.), ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ]. - Док.: обпекти́[опекти́], обпали́ти[опали́ти]. Мороз посилював, ще й східний вітер, який обпікав шкіру на лиці, забивав дух (П. Панч); Мороз обпалював обличчя (І. Багмут); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко).
ОПА́ЛЮВАТИ (робити теплим приміщення печами або спеціальними нагрівальними пристроями), ОБІГРІВА́ТИ, ОГРІВА́ТИ, ОТО́ПЛЮВАТИрідко. - Док.: опали́ти, обігрі́ти, огрі́ти, отопи́ти. Надворі травень, але оранжерею ще опалюють (О. Донченко); До грубки, яка обігрівала все приміщення станції, тулилося кілька маленьких істот (М. Чабанівський); Пічка огрівала й другу класну кімнату (О. Копиленко); Ніхто цього приміщення ніколи не отоплював (Ю. Збанацький).