-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив омина́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   омина́ймо
2 особа омина́й омина́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа омина́тиму омина́тимемо, омина́тимем
2 особа омина́тимеш омина́тимете
3 особа омина́тиме омина́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа омина́ю омина́ємо, омина́єм
2 особа омина́єш омина́єте
3 особа омина́є омина́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
омина́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. омина́в омина́ли
жін. р. омина́ла
сер. р. омина́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
омина́вши

Словник синонімів

МИНА́ТИ (пересуваючись, залишати позаду або збоку; іти, їхати, пливти, летіти не зупиняючись, не звертаючи уваги), ОБМИНА́ТИ[ОМИНА́ТИ], ПОМИНА́ТИ, ПРОМИНА́ТИ, ЛИША́ТИу спол. із сл. за собою. - Док.: мину́ти, обмину́ти[омину́ти], помину́ти, промину́ти, лиши́ти. Поїзд минає, не зупиняючись, якусь невеличку станційку (П. Колесник); Антон ішов провулками, обминаючи гомінливі потоки, що часто перетинали шлях (С. Чорнобривець); От з того часу оминають нас опришки, бо тут, у Яворові, нещасливе місце для них (Г. Хоткевич); - Карпе! держи цабе! - крикнув батько на сина. - Поминай колесом отой каторжний горбок (І. Нечуй-Левицький); Чути було, як застукотіли колеса, проминаючи будинок (Панас Мирний); Тихович смутними очима поглядав на хати й оселі, що лишав за собою (М. Коцюбинський). . - Пор. 1. обмина́ти.
ОБМИНА́ТИ[ОМИНА́ТИ] (звертати з прямого шляху, напрямку, рухатися стороною, минаючи кого-, що-небудь), ОБГИНА́ТИ[ОГИНА́ТИ], ОБХО́ДИТИ, ОБ’ЇЖДЖАТИ, ОБ’ЇЗДИ́ТИ (їдучи); ОББІГА́ТИ (біжучи); ОБЛІТА́ТИ (летячи); ПОМИНА́ТИрозм., ОБТІКА́ТИрідше,ВИМИНА́ТИдіал. - Док.: обмину́ти[омину́ти], обігну́ти, обійти́, об’ї́хати, оббі́гти, облеті́ти, помину́ти, обтекти́, ви́минути. Тихозоров з Черняєвою продиралися крізь хащі,.. обминали дикі плантації лісових кущів (О. Донченко); Оминаючи людей, Терентій виїжджає на гінні дороги (М. Стельмах); І знову їхали [Вітя і Марія] праворуч, огинали якесь озеро, заросле очеретами та кугою (І. Ле); На сонячній стороні рів уже висох так, що не треба його обходити подалеку (П. Козланюк); Довго і марудно доводилося [Косінському] об’їжджати валки піших, широкі ряди кінноти (І. Ле); Це був коротенький товстопикий генерал. Шварц запобігливо оббігав його то зліва, то справа (Д.Ткач); Волох спочатку хотів облетіти грозу, але горизонт зник уже. З усіх боків небо було затягнуто сірою пеленою (В. Собко); - Карпе! Держи-бо цабе! - крикнув батько на сина. - Поминай колесом отой каторжний горбок (І. Нечуй-Левицький); Робітники котилися, підхоплені тільки їм одним відомою силою, і швидко почали обтікати Івана, навіть не штовхнувши (В. Кучер); Де були при сіні люди, там я їх виминав, ховаючись поза копиці (І. Франко). - Пор. 1. мина́ти.
УНИКА́ТИ (намагатися не зустрічатися, не спілкуватися при зустрічі з кимсь), ОБМИНА́ТИ[ОМИНАТИ], ОБХО́ДИТИ, СТОРОНИ́ТИСЯ, ВІДВЕРТА́ТИСЯвід кого, МИНА́ТИ, ОББІГА́ТИрозм.,БОКУВА́ТИвід кого, діал. - Док.: уни́кнути, обмину́ти[оминути], обійти́, відверну́тися, мину́ти, оббі́гти. Найбільше уникала [Гафійка] батька, немов боялась його (М. Коцюбинський); Як своє лихо, так Соловейків обминала, щоб тільки не було між нами тієї гризоти (І. Нечуй-Левицький); Мудрого шукай, дурного обходь (прислів’я); Люди стали собі сторонитися їх (Марко Вовчок); Олена переживала вічний страх, що родина чоловіка може відвернутися від неї (Ірина Вільде); Хто доброго чоловіка минає, той щастя не має (прислів’я); - Я не Горпина, що всім [людям] мовчить. І не Хведір, що їх оббігає (Панас Мирний); Усі хлопці до нас ходять, лиш милий бокує (коломийка). - Пор. 1. цура́тися, ухиля́тися.