-1-
іменник чоловічого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний олта́р олтарі́
родовий олтаря́ олтарі́в
давальний олтарю́, олтаре́ві олтаря́м
знахідний олта́р олтарі́
орудний олтаре́м олтаря́ми
місцевий на/в олтарі́, олтарю́ на/в олтаря́х
кличний олта́рю* олтарі́*

Словник синонімів

ВІВТА́Р (у давніх народів - місце для жертвоприношень), ЖЕРТО́ВНИК, ОЛТА́Рзаст.Скоро завважила [жертва] батька, що край вівтаря похилився В тузі незмірній (М. Зеров); Майдан став схожий на страшний жертовник вавилонських богів (І. Нечуй-Левицький); Стає [Іфігенія] перед олтарем (Леся Українка).
ВІВТА́Р (відокремлене іконостасом підвищення в церкві, де розташований престол), ОЛТА́Рзаст.,ПРИДІ́Л (боковий вівтар). Церква була порожня, Прокопенко кашлянув і попрямував до вівтаря (О. Довженко); Піп з чашею пішов ув олтар (Панас Мирний); Похований [князь Володимир] у церкві Святої Богородиці в приділі святого Клемента (П. Загребельний).

Словник фразеологізмів

прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. У передсмертній записці вони [герої-панфіловці] писали: «Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни» (З газети); Тобі [Україні] несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В. Самійленко).

прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. У передсмертній записці вони [герої-панфіловці] писали: «Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни» (З газети); Тобі [Україні] несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В. Самійленко).

прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. У передсмертній записці вони [герої-панфіловці] писали: «Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни» (З газети); Тобі [Україні] несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В. Самійленко).

прино́сити (склада́ти) / принести́ (скла́сти) на ві́вта́р (на олта́р) чого, чий, що, уроч. Віддавати, не шкодуючи, найдорожче в ім’я великої мети, суспільних ідеалів тощо. У передсмертній записці вони [герої-панфіловці] писали: «Ми приносимо своє життя на олтар Вітчизни» (З газети); Тобі [Україні] несу я сили всі, що маю; І працю тиху, і мої пісні На вівтар твій побожно я складаю (В. Самійленко).