-1-
дієслово доконаного виду
(розлютити) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив озві́рити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   озві́рмо
2 особа озві́р озві́рте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа озві́рю озві́римо, озві́рим
2 особа озві́риш озві́рите
3 особа озві́рить озві́рять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. озві́рив озві́рили
жін.р. озві́рила
сер.р. озві́рило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
озві́рений
Безособова форма
озві́рено
Дієприслівник
озві́ривши

Словник синонімів

ЛЮТИ́ТИ (дуже сердити, доводити до крайнього гніву), РОЗЛЮ́ЧУВАТИ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИ, РОЗ’ЯРЯ́ТИ, ОЗВІ́РЮВАТИрозм.,БІСИ́ТИрозм.рідше. - Док.: розлютува́ти, розлюти́ти, роз’ю́ши́ти, роз’яри́ти, озві́рити, збіси́ти, осатани́тирозм.рідше.Він не здобув кохання Олесі, і свідомість своєї безпорадності перед дівчиною часом лютила його (М. Ю. Тарновський); Мовчанка ще дужче розлючує його (А. Хижняк); Ми думали, що биття озвірить учителя, розсердить, розлютить його (І. Франко); Розмовляли [відвідувачі] по-мадярськи, і це мене ще більше роз’юшило (переклад С. Масляка); Летить [Турн], щоб потрошить Троян; І роз’ярив дружину злую (І. Котляревський); Ізмалечку бісять мене дармоїди (І. Муратов); Відмовилась [наречена] од подарунка, хоч як не вмовляв її хлопець. Ця впертість збісила парубка (М. Стельмах). - Пор. се́рдити.