озвірити 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(розлютити) [розм.]
Словник відмінків
Інфінітив | озві́рити | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | озві́рмо | |
2 особа | озві́р | озві́рте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | озві́рю | озві́римо, озві́рим |
2 особа | озві́риш | озві́рите |
3 особа | озві́рить | озві́рять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | озві́рив | озві́рили |
жін.р. | озві́рила | |
сер.р. | озві́рило | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
озві́рений | ||
Безособова форма | ||
озві́рено | ||
Дієприслівник | ||
озві́ривши |