-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив озбро́їти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   озбро́ймо
2 особа озбро́й озбро́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа озбро́ю озбро́їмо, озбро́їм
2 особа озбро́їш озбро́їте
3 особа озбро́їть озбро́ять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. озбро́їв озбро́їли
жін.р. озбро́їла
сер.р. озбро́їло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
озбро́єний
Безособова форма
озбро́єно
Дієприслівник
озбро́ївши

Словник синонімів

ОЗБРО́ЮВАТИ (забезпечувати зброєю, військовим спорядженням), ЗБРО́ЇТИрідко, УЗБРО́ЮВАТИзаст.;ОПОЛЧА́ТИзаст., уроч. (також створювати ополчення з кого-небудь). - Док.: озброїти, узброїти, ополчи́ти. Вони [імператори Візантії] озброювали й нацьковували народ на народ (С. Скляренко); - Наш [пан].. знову почав козаків зброїти (Панас Мирний); - Мечі кувати раджу, народ узброювати слід (І. Ле); - Не час баритись! Ополчити весь народ! Іти до армії! (О. Полторацький).
ОСНА́ЩУВАТИчим (забезпечувати необхідними технічними засобами, пристроями), ОСНАЩА́ТИ, ОБЛА́ДНУВАТИ, ОЗБРО́ЮВАТИ. - Док.: оснасти́ти, обладна́ти, озбро́їти. Бригада збирає оті суденця.., оснащує тонкими навігаційними приладами (В. Собко); Автомашини обладнали скребачками для розвантажування (з журналу); Озброїти завод новою технікою. - Пор. 1. обладна́ти.