одружуватися 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | одру́жуватися, одру́жуватись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | одру́жуймося, одру́жуймось | |
2 особа | одру́жуйся, одру́жуйсь | одру́жуйтеся, одру́жуйтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | одру́жуватимуся, одру́жуватимусь | одру́жуватимемося, одру́жуватимемось, одру́жуватимемся |
2 особа | одру́жуватимешся | одру́жуватиметеся, одру́жуватиметесь |
3 особа | одру́жуватиметься | одру́жуватимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | одру́жуюся, одру́жуюсь | одру́жуємося, одру́жуємось, одру́жуємся |
2 особа | одру́жуєшся | одру́жуєтеся, одру́жуєтесь |
3 особа | одру́жується | одру́жуються |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
одру́жуючись | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | одру́жувався, одру́жувавсь | одру́жувалися, одру́жувались |
жін. р. | одру́жувалася, одру́жувалась | |
сер. р. | одру́жувалося, одру́жувалось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
одру́жувавшись |