одпрацьований 2 значення

-1-
дієприкметник
(від: одпрацюва́ти)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний одпрацьо́ваний одпрацьо́вана одпрацьо́ване одпрацьо́вані
родовий одпрацьо́ваного одпрацьо́ваної одпрацьо́ваного одпрацьо́ваних
давальний одпрацьо́ваному одпрацьо́ваній одпрацьо́ваному одпрацьо́ваним
знахідний одпрацьо́ваний одпрацьо́вану одпрацьо́ване одпрацьо́вані
орудний одпрацьо́ваним одпрацьо́ваною одпрацьо́ваним одпрацьо́ваними
місцевий на/в одпрацьо́ваному, одпрацьо́ванім на/в одпрацьо́ваній на/в одпрацьо́ваному, одпрацьо́ванім на/в одпрацьо́ваних
-2-
прикметник
(спрацьований)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний одпрацьо́ваний одпрацьо́вана одпрацьо́ване одпрацьо́вані
родовий одпрацьо́ваного одпрацьо́ваної одпрацьо́ваного одпрацьо́ваних
давальний одпрацьо́ваному одпрацьо́ваній одпрацьо́ваному одпрацьо́ваним
знахідний одпрацьо́ваний одпрацьо́вану одпрацьо́ване одпрацьо́вані
орудний одпрацьо́ваним одпрацьо́ваною одпрацьо́ваним одпрацьо́ваними
місцевий на/в одпрацьо́ваному, одпрацьо́ванім на/в одпрацьо́ваній на/в одпрацьо́ваному, одпрацьо́ванім на/в одпрацьо́ваних

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний одпрацьо́ваний одпрацьо́вана одпрацьо́ване одпрацьо́вані
родовий одпрацьо́ваного одпрацьо́ваної одпрацьо́ваного одпрацьо́ваних
давальний одпрацьо́ваному одпрацьо́ваній одпрацьо́ваному одпрацьо́ваним
знахідний одпрацьо́ваний одпрацьо́вану одпрацьо́ване одпрацьо́вані
орудний одпрацьо́ваним одпрацьо́ваною одпрацьо́ваним одпрацьо́ваними
місцевий на/в одпрацьо́ваному, одпрацьо́ванім на/в одпрацьо́ваній на/в одпрацьо́ваному, одпрацьо́ванім на/в одпрацьо́ваних