недіючий 2 значення

-1-
прикметник
(який не діє)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний неді́ючий неді́юча неді́юче неді́ючі
родовий неді́ючого неді́ючої неді́ючого неді́ючих
давальний неді́ючому неді́ючій неді́ючому неді́ючим
знахідний неді́ючий, неді́ючого неді́ючу неді́юче неді́ючі, неді́ючих
орудний неді́ючим неді́ючою неді́ючим неді́ючими
місцевий на/у неді́ючому, неді́ючім на/у неді́ючій на/у неді́ючому, неді́ючім на/у неді́ючих
-2-
прикметник
(пасивний)

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний неді́ючий неді́юча неді́юче неді́ючі
родовий неді́ючого неді́ючої неді́ючого неді́ючих
давальний неді́ючому неді́ючій неді́ючому неді́ючим
знахідний неді́ючий, неді́ючого неді́ючу неді́юче неді́ючі, неді́ючих
орудний неді́ючим неді́ючою неді́ючим неді́ючими
місцевий на/у неді́ючому, неді́ючім на/у неді́ючій на/у неді́ючому, неді́ючім на/у неді́ючих

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний недію́чий недію́ча недію́че недію́чі
родовий недію́чого недію́чої недію́чого недію́чих
давальний недію́чому недію́чій недію́чому недію́чим
знахідний недію́чий, недію́чого недію́чу недію́че недію́чі, недію́чих
орудний недію́чим недію́чою недію́чим недію́чими
місцевий на/у недію́чому, недію́чім на/у недію́чій на/у недію́чому, недію́чім на/у недію́чих