недорікуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний недорі́куватий недорі́кувата недорі́кувате недорі́куваті
родовий недорі́куватого недорі́куватої недорі́куватого недорі́куватих
давальний недорі́куватому недорі́куватій недорі́куватому недорі́куватим
знахідний недорі́куватий, недорі́куватого недорі́кувату недорі́кувате недорі́куваті, недорі́куватих
орудний недорі́куватим недорі́куватою недорі́куватим недорі́куватими
місцевий на/у недорі́куватому, недорі́куватім на/у недорі́куватій на/у недорі́куватому, недорі́куватім на/у недорі́куватих

Словник синонімів

БЕЗПОРА́ДНИЙ (неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь, який потребує допомоги), НЕДОЛУ́ГИЙпідсил., НЕДОРІ́КУВАТИЙпідсил.розм.; БЕЗПО́МІЧНИЙ (нездатний сам собі допомогти); БЕЗЗА́ХИСНИЙ, БЕЗЗБРО́ЙНИЙ (який не може захистити себе в якій-небудь ситуації); БЕЗВЛА́ДНИЙ, БЕЗСИ́ЛИЙ, БЕЗСИ́ЛЬНИЙрідше,НЕ́МІЧНИЙ (який зовсім не знаходить у собі сил, можливостей діяти). Юнаки з очевидною ерудицією.. виявлялися безпорадними і немічними, коли режисерська паличка переходила до їхніх рук (О. Довженко); Іван Дума мав повну рацію, коли говорив про недолуге командування Галицької армії (В. Гжицький); Він [Арсен] здався їй [Ярославі] смішним і жалюгідним. Справді, якийсь недорікуватий Дон-Кіхот! (Л. Дмитерко); Я відчував, що я безпомічний, як немовля (Ю. Яновський); Як і решта людей, він навіть буває беззахисним, вразливим (О. Гончар); А вона [актриса] лежала на софі, безвладна, апатична і слухала його [поета] читання (Леся Українка); Я безсилий, щоб описати батьківські переживання й муки (Ю. Збанацький); А приходив додому [Юріштан] - і кудись дівалася вся його власть, щезала міць, чув себе безсильним перед сею блідою хоровитою женщиною (Г. Хоткевич). - Пор. 1. незда́тний.
НЕДОРІ́КУВАТИЙ (який має певний дефект мови; у знач. ім. - той, хто має певний дефект мови), НЕДОМО́ВНИЙрідко;НЕДОРІ́КА (той, хто має певний дефект мови). - Сам здаюся собі недорікуватим, не можу бути веселим і дотепним (О. Гуреїв); - Затойкав, як той недорікуватий, - глумливо гримнув Харитон. - Що тобі, мову відібрало? (Ю. Смолич).