-1-
іменник чоловічого роду
(про одяг і взуття)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний недо́носок недо́носки
родовий недо́носка недо́носків
давальний недо́носку, недо́носкові недо́носкам
знахідний недо́носок недо́носки
орудний недо́носком недо́носками
місцевий на/у недо́носку, недо́носкові на/у недо́носках
кличний недо́носку* недо́носки*

Словник синонімів

ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг),РУ́Б’Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИмн.,РА́М’Я, РА́МТЯрідше,РИ́ЗЗЯ рідше,ЛА́ХИмн., розм.,ЛА́ХМАНИ́ мн., розм.,ЛАХМА́ННЯрозм.,ЛАХМАНИ́НАрозм.,ДРА́НКА розм.,РЯДЮ́ГАрозм.,ХЛАМІ́ТТЯрозм.,ШМА́ТТЯ розм.,ГАНЧІ́РКАзневажл.,ГАНЧІ́Р’Я зневажл.,МАНА́ТТЯзневажл.,ГАНЧІРЯ́ЧЧЯ підсил.зневажл.,ШАРПАНИ́НАрозм.рідко,РВАННЯ́розм. рідко,ДРАННЯ́заст.,ДЕРЮ́ГАзаст.,ТАНДИ́ТАзаст.,ФА́НТЯдіал.,ГНО́ТТЯдіал.,СТРА́П’Ядіал.,СТРА́ПКИдіал.,ФАЛА́ТТЯдіал.,ФУРФА́НТЯдіал.;ВЕРЕ́ТТЯ розм.,ВЕРЕ́ТИЩЕзаст.,ЦУ́Р’Ядіал.,ЦУ́НДРА[ЦУ́НДРЯ]діал.,ЦУНДРИ́НАдіал. (перев. з грубої тканини); ЛА́НЦІ мн. (перев. домашнього вжитку);НЕДО́НОСКИ мн. (кимось недоношений). Старий робітник у лахмітті. Заріс бородою, запалені очі (Ю. Яновський); Я.. хочу бачити свою дружину не в руб’ї та гнотті, а мов намальовану (М. Стельмах); Знаєш багачок? ..Навезе від батька матері дрантя та ганчір’я всякого, та й не руш його... (Панас Мирний); Панські шати - наші лати (прислів’я); Була вона каліка, .. злидні.. укривали її тіло ганчірками, гноттям, рам’ям та грязюкою (Панас Мирний); Вітер.. весело тріпав рамтям, що висіло у нього на плечах замість сорочки (Г. Епік); Під снігом, під метелицею старець до ріки бреде: скорчився, згорбився, труситься, в дірявому риззі (Ганна Барвінок); В хаті не було нічого, крім кількох торбів, палиці дідової, шапки, позшиваної з тисячних латок, та й деяких других лахів (І. Франко); Ми тулимось в холодних підземеллях: Там наші хати; носим лахмани... (П. Грабовський); Їх лиця пожовкли з нужди, ..їх одіж - то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (І. Франко); - Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах); Одяглася Катерина погано, накинула на себе дранку, що крізь неї вітер пронизував тіло (С. Чорнобривець); Лежать [тюремники] на великому гуртовому полу серед брудного хламіття (Б. Грінченко); Все на нім брудне, злиденне: Шмаття - дертеє, смердюче (А. Кримський); Холодне тіло округи Манаттям деяким прикрили (Я. Щоголів); [Запорожець:] Візьми собі мою шарпанину за коня та носи на здоров’я (М. Кропивницький); Одне, що в батька було некрасиве, - одяг. ..Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом ірванням (О. Довженко); І ходить [село Будище] не в дранні і не бідує (А. Турчинська); Прожила дерюгу на Мусієву наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв (М. Номис); Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим (Словник Б. Грінченка); Одежинка.. носилася без перемінки, поки сама не опадала страп’ям та гноттям (Панас Мирний); Кляпи від сурдута бідного Хоми давно були повідривані і висіли, мов нужденне фалаття (І. Франко); Його довга бекеша .. висіла довгим фурфантям та била його о худі, заталапані литки (І. Франко); А це - Сисой, що хіть свою презміг, щодня ходив до річки у веретті і роздягався з голови до ніг, щоб комарі кусали в очереті (Л. Костенко); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вівчартяжко зітхнув: То що робити далі? Ніякого майна, лиш цур’я на плечах (казка); - Чуєте, - говорила тихо Марусина тітка, - скільки грошей має, а я не могла цундрину прикупити на дівку, що на відданні (М. Томчаній); Він завжди носив недоноски з чужих пліч (Д. Ткач). - Пор. 1. мо́тлох.
-2-
іменник чоловічого роду, істота
(про дитину)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний недо́носок недо́носки
родовий недо́носка недо́носків
давальний недо́носку, недо́носкові недо́носкам
знахідний недо́носок недо́носки
орудний недо́носком недо́носками
місцевий на/у недо́носку, недо́носкові на/у недо́носках
кличний недо́носку* недо́носки*

Словник синонімів

ЛАХМІ́ТТЯ (старий, подертий одяг),РУ́Б’Я, ДРА́НТЯ, ЛА́ТИмн.,РА́М’Я, РА́МТЯрідше,РИ́ЗЗЯ рідше,ЛА́ХИмн., розм.,ЛА́ХМАНИ́ мн., розм.,ЛАХМА́ННЯрозм.,ЛАХМАНИ́НАрозм.,ДРА́НКА розм.,РЯДЮ́ГАрозм.,ХЛАМІ́ТТЯрозм.,ШМА́ТТЯ розм.,ГАНЧІ́РКАзневажл.,ГАНЧІ́Р’Я зневажл.,МАНА́ТТЯзневажл.,ГАНЧІРЯ́ЧЧЯ підсил.зневажл.,ШАРПАНИ́НАрозм.рідко,РВАННЯ́розм. рідко,ДРАННЯ́заст.,ДЕРЮ́ГАзаст.,ТАНДИ́ТАзаст.,ФА́НТЯдіал.,ГНО́ТТЯдіал.,СТРА́П’Ядіал.,СТРА́ПКИдіал.,ФАЛА́ТТЯдіал.,ФУРФА́НТЯдіал.;ВЕРЕ́ТТЯ розм.,ВЕРЕ́ТИЩЕзаст.,ЦУ́Р’Ядіал.,ЦУ́НДРА[ЦУ́НДРЯ]діал.,ЦУНДРИ́НАдіал. (перев. з грубої тканини); ЛА́НЦІ мн. (перев. домашнього вжитку);НЕДО́НОСКИ мн. (кимось недоношений). Старий робітник у лахмітті. Заріс бородою, запалені очі (Ю. Яновський); Я.. хочу бачити свою дружину не в руб’ї та гнотті, а мов намальовану (М. Стельмах); Знаєш багачок? ..Навезе від батька матері дрантя та ганчір’я всякого, та й не руш його... (Панас Мирний); Панські шати - наші лати (прислів’я); Була вона каліка, .. злидні.. укривали її тіло ганчірками, гноттям, рам’ям та грязюкою (Панас Мирний); Вітер.. весело тріпав рамтям, що висіло у нього на плечах замість сорочки (Г. Епік); Під снігом, під метелицею старець до ріки бреде: скорчився, згорбився, труситься, в дірявому риззі (Ганна Барвінок); В хаті не було нічого, крім кількох торбів, палиці дідової, шапки, позшиваної з тисячних латок, та й деяких других лахів (І. Франко); Ми тулимось в холодних підземеллях: Там наші хати; носим лахмани... (П. Грабовський); Їх лиця пожовкли з нужди, ..їх одіж - то позшиване лахмання, що ледве-ледве держиться на тілі (І. Франко); - Хіба ж, мамо, у цій лахманині можна виходити на вулицю? (М. Стельмах); Одяглася Катерина погано, накинула на себе дранку, що крізь неї вітер пронизував тіло (С. Чорнобривець); Лежать [тюремники] на великому гуртовому полу серед брудного хламіття (Б. Грінченко); Все на нім брудне, злиденне: Шмаття - дертеє, смердюче (А. Кримський); Холодне тіло округи Манаттям деяким прикрили (Я. Щоголів); [Запорожець:] Візьми собі мою шарпанину за коня та носи на здоров’я (М. Кропивницький); Одне, що в батька було некрасиве, - одяг. ..Неначе нелюди зухвалі, аби зневажити образ людини, античну статую укрили брудом ірванням (О. Довженко); І ходить [село Будище] не в дранні і не бідує (А. Турчинська); Прожила дерюгу на Мусієву наругу, а Мусій кучеряв та дерюгу викупляв (М. Номис); Цюю тандиту вже пора б пороздаровувати вбогим (Словник Б. Грінченка); Одежинка.. носилася без перемінки, поки сама не опадала страп’ям та гноттям (Панас Мирний); Кляпи від сурдута бідного Хоми давно були повідривані і висіли, мов нужденне фалаття (І. Франко); Його довга бекеша .. висіла довгим фурфантям та била його о худі, заталапані литки (І. Франко); А це - Сисой, що хіть свою презміг, щодня ходив до річки у веретті і роздягався з голови до ніг, щоб комарі кусали в очереті (Л. Костенко); Все веретище Остапове держалось тільки латками (Ганна Барвінок); Вівчартяжко зітхнув: То що робити далі? Ніякого майна, лиш цур’я на плечах (казка); - Чуєте, - говорила тихо Марусина тітка, - скільки грошей має, а я не могла цундрину прикупити на дівку, що на відданні (М. Томчаній); Він завжди носив недоноски з чужих пліч (Д. Ткач). - Пор. 1. мо́тлох.

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний недоно́сок недоно́ски
родовий недоно́ска недоно́сків
давальний недоно́скові, недоно́ску недоно́скам
знахідний недоно́ска недоно́сків
орудний недоно́ском недоно́сками
місцевий на/у недоно́скові, недоно́ску на/у недоно́сках
кличний недоно́ску недоно́ски

Словник синонімів

НЕДО́ЛЮДОКзневажл., лайл. (про людину, що втратила свої людські риси й не гідна цього звання через свої потворні, жахливі вчинки, дії), НЕДО́ЛЮДзневажл., лайл.,НЕ́ЛЮДперев. мн., зневажл.,БУЗУВІ́Рлайл.,ПОТВО́РАзневажл.,ВИ́РОДОКзневажл., лайл.,ДЕГЕНЕРА́Тзневажл., ПО́КРУЧзневажл., ВИ́ЛУПОКзневажл., лайл.,НЕДОНО́СОКзневажл., лайл.,ГИ́ЦЕЛЬлайл.,І́РОДлайл.,ПЕСИ́ГОЛОВЕЦЬзневажл., лайл.; ЗВІРзневажл., ЗВІРЮ́ГА[ЗВІРЮ́КА]підсил. лайл.,ЛЮДОЇ́Дпідсил. зневажл.,ЛЮДОЖЕ́Рпідсил. зневажл.,КАНІБА́Лпідсил. зневажл. (про надзвичайно жорстоку людину, схильну до насильства, вбивства); ТВАРИ́НАзневажл., лайл.,ТВАРЮ́КАпідсил.зневажл., лайл.,ХУДО́БАзневажл., лайл.,ХУДО́БИНАзневажл., лайл.,СКОТИ́НАзневажл., лайл.,СКОТИНЯ́КА[СКОТИНЮ́КА]підсил.зневажл., лайл.,БИ́ДЛОзневажл., лайл.,ТВАРзаст. зневажл., лайл. (про грубу, жорстоку або підлу, морально низьку людину). Фашисти уявлялися страхітливими недолюдками, що з’явилися з якогось потойбічного світу, світу мороку, зла і злочинів... (Я. Гримайло); - Ага, ви гадаєте, погані недолюдки, що ми вам скоримось, повіримо, що ви тут навіки? (О. Іваненко); Схаменіться, недолюди, Діти юродиві! Подивіться на рай тихий, На свою країну (Т. Шевченко); - Що ви робите?! Чи ви люди чи нелюди?! - заголосила дівчина, коли побачила, як проходжався по парубочому тілі Октав Пігловський (М. Стельмах); - Нелегко, видно, було і їй тут, Європі. Розтерзали бузувіри, назнущалися... (О. Гончар); Гукнув він: - Стій! - І цю гадюку, потвору в золоті й духах, урятував... (В. Сосюра); - Та хіба ж то люди, Докіє? То виродки, - заспокоювала Христя (В. Кучер); Хотілось підійти ближче до столу, взяти за комір цього панського недоноска і випхнути за вікно (П. Кочура); Спробував з вартовим заговорити ..Мовчить, собака, ніби й не чує. "Еге, - думаю, - доброго гицеля поставили" (Ю. Збанацький); - Вперед!.. - рвався Опара. - ..Коли багнетом іродів! (Я. Качура); - Діла? Діла - нічого! Діла, як казали оті песиголовці [німецькі окупанти] - ґут! (Остап Вишня); Вони [загарбники] до нас підкрались крадькома, Скажені звірі і отруйні гади (М. Бажан); - Розбійник!.. Людожер!.. Він хоче моєї загуби!.. - хвилювався дорогою Семен (М. Коцюбинський); Гоголь гарячково обдумує: яку неприємність директор і ці канібали готують Миколі Григоровичу?.. (О. Полторацький); Щодня п’яний капрал приходить до примаря доповідати про все, що діється в селі. І щоразу примар мусить пригощати цю тварину (М. Чабанівський); - Там хлопці пруть німця, ллють кров, а ця худобина грає в очко? (Григорій Тютюнник); Вона допевнилася, що її муж - скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов’ю? (Лесь Мартович). - Пор. мучи́тель, негі́дник.