невідпорний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний невідпо́рний невідпо́рна невідпо́рне невідпо́рні
родовий невідпо́рного невідпо́рної невідпо́рного невідпо́рних
давальний невідпо́рному невідпо́рній невідпо́рному невідпо́рним
знахідний невідпо́рний невідпо́рну невідпо́рне невідпо́рні
орудний невідпо́рним невідпо́рною невідпо́рним невідпо́рними
місцевий на/у невідпо́рному, невідпо́рнім на/у невідпо́рній на/у невідпо́рному, невідпо́рнім на/у невідпо́рних

Словник синонімів

БЕЗПЕРЕ́ЧНИЙ (який не викликає і не може викликати заперечень), НЕЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, БЕЗЗАПЕРЕ́ЧНИЙ, НЕЗАПЕРЕ́ЧЛИВИЙрідше; НЕСПРОСТО́ВНИЙ, НЕВІДПО́РНИЙ (який не може бути спростований). Існують і безперечні ознаки спорідненості українського епосу з епосом болгарським та сербським (М. Рильський); - З тебе, Левку, якщо не дипломат, то артист напевно буде. Талант маєш незаперечний (І. Цюпа); Вона з молодих літ заопікувалася садом і стала беззаперечним авторитетом для жінок селища в цій галузі (Ю. Яновський); Романтична скерованість [письменника] у майбутнє тісно пов’язана з незаперечливою вірою в силу вітчизняної науки й техніки (П. Тичина); В цьому памфлеті я подав велику кількість яскравих і неспростовних фактів (Ю. Мельничук); Антон Герасимович раз у раз у дискусіях вдається до цього невідпорного аргументу з синами, і чим тут заперечиш? (О. Гончар). - Пор. безсумні́вний, 1. переко́нливий.