невправний 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний невпра́вний невпра́вна невпра́вне невпра́вні
родовий невпра́вного невпра́вної невпра́вного невпра́вних
давальний невпра́вному невпра́вній невпра́вному невпра́вним
знахідний невпра́вний, невпра́вного невпра́вну невпра́вне невпра́вні, невпра́вних
орудний невпра́вним невпра́вною невпра́вним невпра́вними
місцевий на/у невпра́вному, невпра́внім на/у невпра́вній на/у невпра́вному, невпра́внім на/у невпра́вних

Словник синонімів

НЕЗГРА́БНИЙ (який не має спритності й легкості в рухах), НЕДОЛА́ДНИЙ, НЕОКОВИ́РНИЙрозм.,НЕВМІ́ЛИЙ, НЕВПРА́ВНИЙ, НЕЗРУ́ЧНИЙрідше;НЕПОВОРОТКИ́Й, ВАЙЛУВА́ТИЙ, МІШКУВА́ТИЙрозм.,РОЗВА́ЛЬКУВАТИЙрозм.,ТЮХТІЮВА́ТИЙрозм.,ВАХЛАКУВА́ТИЙрозм.,МАМУЛУВА́ТИЙрозм.,ХАМУЛУВА́ТИЙрозм. (повільний, незграбний у рухах); НІ́Я́КОВИЙ (незграбний, неповороткий через сором’язливість); ВЕДМЕДКУВА́ТИЙ[ВЕДМЕДИКУВА́ТИЙ]розм. (перев. про дітей). Не хотілось показувати себе незграбним, вайлуватим. І він поспішав, а виходило ще гірше (І. Цюпа); Хлопці відразу ж почали борюкатись, кожухи, темна спецформа робили їх неоковирними, вайлуватими (О. Лупій); Перед очима в Панаса невідступно стояла постать гладкого пана у постолах, сама серед поля, невміла і безпорадна (М. Коцюбинський); Стадницький, повернувши на шлях, терпляче очікує невправного вершника (М. Стельмах); - Якась ти неповоротка, Надько, - бурчав. - Усе в тебе з рук падає, нічого ти до пуття не можеш довести... (Є. Гуцало); Інженер стояв серед кімнати, заклавши за спину руки. Товстий, мішкуватий і здивований (І. Ле); Зовсім навпаки йому був Жук: такий же чорний, такий же розвалькуватий, такий неохайний біля себе, як і давно! (Панас Мирний); Тут, на річці, Сирота не видавався таким тюхтіюватим. Спритно підтягнув човна, одним ударом увігнав у пісок короткого ломика, прип’яв човна (Ю. Мушкетик); Левада добре пам’ятав його високу мамулувату постать (І. Кириленко); Бурлаки ледве совали руками. Кухар і отаман мовчки осміхались.., дивлячись на хамулуватих неповертайлів-хліборобів (І. Нечуй-Левицький); Ніяковий, сутулий, в гімназичній Наївній формі, мрійник і позер.. - Такий я був у Корсуні, над Россю (М. Рильський); Враз зникає його сором’язливість. Він уже не ведмедикуватий хлопчина з дубовими плечима (О. Донченко).
НЕВМІ́ЛИЙ (який не має достатнього вміння, певного досвіду в чому-небудь; зроблений без уміння), НЕВПРА́ВНИЙ, НЕДОТЕ́ПНИЙрозм.,НЕЗДА́ЛИЙдіал.;НЕКВАЛІФІКО́ВАНИЙ, НЕГРА́МОТНИЙрозм.,БЕЗГРА́МОТНИЙрозм. (про фахівця з якої-небудь галузі, його роботу або її результати); БЕЗРУ́КИЙрозм. (невмілий, незграбний у роботі). Галя була ще дуже молоденька, невміла, недосвідчена (Марко Вовчок); Через місяць Марія стала на ноги. Ходила, мов дитина, що робить невмілі перші кроки (І. Цюпа). Хоч з нього був невправний промовець, але він зрозумів, що в ці хвилини мусить говорити вправно (С. Скляренко); Від невправного удару молотка цвях зігнувся (С. Чорнобривець); Осел був чесний неборак... Одна біда - що недотепний вдався (Л. Глібов); Сьогодні мали остаточно вирішити, що робити з некваліфікованими людьми (М. Ю. Тарновський); Професійно безграмотний працівник. - Пор. недосві́дчений.