-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | нашу́кувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | нашу́куймо |
2 особа | нашу́куй | нашу́куйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | нашу́куватиму | нашу́куватимемо, нашу́куватимем |
2 особа | нашу́куватимеш | нашу́куватимете |
3 особа | нашу́куватиме | нашу́куватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | нашу́кую | нашу́куємо, нашу́куєм |
2 особа | нашу́куєш | нашу́куєте |
3 особа | нашу́кує | нашу́кують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
нашу́куючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | нашу́кував | нашу́кували |
жін. р. | нашу́кувала |
сер. р. | нашу́кувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
нашу́кувавши |
Словник синонімів
ШУКА́ТИ (намагатися знайти, виявити когось, щось, часто сховане, загублене тощо), ВІДШУ́КУВАТИ, РОЗШУ́КУВАТИ, ДОШУ́КУВАТИСЯ, ПОШУ́КУВАТИ, НАШУ́КУВАТИ розм., ШУКА́ТИСЯ діал., СЬКА́ТИ діал.; ША́РИТИ розм. (перев. навпомацки); ШАРУДІ́ТИ розм. (навпомацки, спричиняючи слабкий шелест); НИ́ШПОРИТИ, ША́СТАТИ розм., ШНИ́ПОРИТИ діал., ШПА́ТИ діал. (у різних місцях); ДОВБА́ТИСЯ [ДОВБТИ́СЯ] розм., ШПО́РТАТИСЯ [ШУПО́РТАТИСЯ] розм., ШПИРА́ТИ діал. (перебираючи, ворушачи); ПІДШУ́КУВАТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ГЛЯДІ́ТИ, ПРИШУ́КУВАТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ розм. (когось або щось потрібне, придатне). - Док.: відшука́ти, розшука́ти, дошука́тися, нашука́ти, ви́ськати, ви́нишпорити, підшука́ти, ви́шукати, пришука́ти, дошука́ти. Нема Насті до ночі; нема уночі; не прийшла і вдень. Посилала пані шукати. Шукали ми, не знайшли (Марко Вовчок); Кілька разів виділось їй, як їде вона в незнайоме місто, відшукує за адресою будинок (Ю. Мушкетик); - А мати вже тебе по всьому селі розшукувала, - нахилився я до Софрона (М. Стельмах); Після останньої війни він таки попогрів тут чуба, чистячи колодязь, дошукуючись замуленого джерельця, аж поки дошукався (О. Гончар); Пошукуючи копачів, він заходив до бараків, навідувався до приймальної контори будівництва (Г. Коцюба); Дехто з офіцерів нашукував біля клубу свою знайому (А. Хорунжий); Довго шукались за сим добром (А. Свидницький); Нема хури, не вернулися воли, і запорожця, хто зна, де його ськати (Г. Квітка-Основ’яненко); Шарила [Марія] сірників на карнизі, а ніяк не знайде, - де вона заділа їх? (А. Головко); Пішли ми по других хатах. Розглядали шафу з усяким збіжжям, шаруділи й поза шафою, обдивлялись всі куточки (Панас Мирний); - Це певно Кривоніс нишпорить по садку та потаєнці оглядає, кудою б можна крадькома найбезпечніше пройти в замок (І. Нечуй-Левицький); Так і зирите по чужих городах, так і шастаєте (М. Чабанівський); Не йдуть до хати, а стали коло одного вугла, шпортають, штуркають, шнипорять... (І. Франко); Шукають Сови, шпають по лісі (І. Франко); Стукають [надзирателі] у ґрати, довбуться в матрацах, сіпають хлопців (А. Тесленко); Щось пригадав [Панас], швидко зіскакує з полу, біжить за стіл і починає шпортатись по книжках (С. Васильченко); Довго не висидить [вітер].. Шукає. Нишпорить, шпирає (Г. Хоткевич); Відповідальні за організацію баз.. підшукували місця для влаштування складів (М. Шеремет); Глянула Килина в синє небо, - в ясній голубизні непорушно застиг шуліка, вишукуючи собі здобич далеко на землі (Є. Гуцало); - Коли я вам не вгоджу, то глядіть собі кращої наймички (М. Коцюбинський).