-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | нацу́плювати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | нацу́плюймо |
2 особа | нацу́плюй | нацу́плюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | нацу́плюватиму | нацу́плюватимемо, нацу́плюватимем |
2 особа | нацу́плюватимеш | нацу́плюватимете |
3 особа | нацу́плюватиме | нацу́плюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | нацу́плюю | нацу́плюємо, нацу́плюєм |
2 особа | нацу́плюєш | нацу́плюєте |
3 особа | нацу́плює | нацу́плюють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
нацу́плюючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | нацу́плював | нацу́плювали |
жін. р. | нацу́плювала |
сер. р. | нацу́плювало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
нацу́плюваний |
Безособова форма |
нацу́плювано |
Дієприслівник |
нацу́плювавши |
Словник синонімів
НАДІВА́ТИ (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-небудь, закріплювати на чому-небудь); НАСА́ДЖУВАТИ (міцно або з зусиллям); НАБИВА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ [НАГО́НИТИ рідше] розм. (ударами); НАТЯГА́ТИ [НАТЯ́ГУВАТИ], НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм. (із зусиллям). - Док.: наді́ти, насади́ти, наби́ти, нагна́ти, натягти́ [натягну́ти], натаска́ти, нацу́пити. - Треба двоє звичайних коліс.. надіти на довгу вісь з двох боків (І. Ле); Бондар набиває обруч, Коваль насаджує шину (К. Гордієнко); - Воно чи слід було натягати такого хомута на шию? (Ю. Збанацький).
НАДЯГА́ТИ що (про одяг), ОДЯГА́ТИ, ВДЯГА́ТИ [УДЯГА́ТИ], НАДІВА́ТИ, УБИРА́ТИ [ВБИРА́ТИ] розм.; НАТЯГА́ТИ [НАТЯ́ГУВАТИ] розм., НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм. (звичайно з деяким зусиллям); ВЛА́ЗИТИ [УЛА́ЗИТИ] розм., ВЛІЗА́ТИ [УЛІЗА́ТИ] розм. (у що - із зусиллям протискуючись); НАКИДА́ТИ, НАПИНА́ТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм. (наспіх, недбало надягати на верхню частину тіла). - Док.: надягну́ти [надягти́], одягну́ти [одягти́], вдягну́ти [удягну́ти], вдягти́ [удягти́], наді́ти, убра́ти [вбра́ти], натягну́ти [натягти́], натаска́ти, нацу́пити, влі́зти [улі́зти], наки́нути, напну́ти [нап’ясти́], начепи́ти. Раз став він свиту надягать, Аж дивиться - рукава вже продрались (Л. Глібов); Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх (Григорій Тютюнник); Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору (М. Коцюбинський); Ні весільного серпанку на голові, ні білої сукні, ні гірлянди, нічого того вона не зохотилась надівати (І. Нечуй-Левицький); То ви-то нову спідничку вбрали? (Леся Українка); Підводжусь, беру шолом, натягаю шинель, підперізуюсь ремінцем і простую до виходу (П. Колесник); Чоловік, скинувши чисту сорочку, що вже встиг був одягти, знов нацуплює на себе робоче і лізе під черево Кузьминого бегемота [бульдозера] (О. Гончар); - Але якби довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, - як би то воно здавалося? (І. Нечуй-Левицький); Ніна швидко взуває високі боти, накидає на плечі пальто і виходить (О. Донченко); Часом серед роботи їй хотілося скинути з себе увесь отой пропахлий глиною страхолюдний одяг, який вона напинала (Л. Первомайський); З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап’яв (К. Гордієнко). - Пор. 2. носи́ти, 1. одяга́ти.