-2-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | натя́гувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | натя́гуймо |
2 особа | натя́гуй | натя́гуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | натя́гуватиму | натя́гуватимемо, натя́гуватимем |
2 особа | натя́гуватимеш | натя́гуватимете |
3 особа | натя́гуватиме | натя́гуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | натя́гую | натя́гуємо, натя́гуєм |
2 особа | натя́гуєш | натя́гуєте |
3 особа | натя́гує | натя́гують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
натя́гуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | натя́гував | натя́гували |
жін. р. | натя́гувала |
сер. р. | натя́гувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
натя́гуваний |
Безособова форма |
натя́гувано |
Дієприслівник |
натя́гувавши |
Словник синонімів
I. ВБИРА́ТИ [УБИРА́ТИ] (втягати в себе рідину, газ, поживні речовини тощо), ВСМО́КТУВАТИ, ВСО́ТУВАТИ, ПОГЛИНА́ТИ, НАТЯ́ГУВАТИ, НАТЯГА́ТИ, АБСОРБУВА́ТИ спец., АДСОРБУВА́ТИ спец., ВСИСА́ТИ [УСИСА́ТИ] рідко. - Док.: ввібра́ти [увібра́ти] [вбра́ти], всмокта́ти, всота́ти, погли́нути, натягну́ти, натягти́, ввісса́ти (увісса́ти). Щоб пір’я не вбирало воду, більшість водоплавних птахів змащують його жиром (з журналу); Ми з Юрком ллємо воду в лунку, а спрагла земля всмоктує її (О. Донченко); Грудки чорноземні молоду вашу кров всотали (П. Дорошенко); Вуглекислий газ поглинають зелені рослини; Для торгу ставила його [прядиво] натягувати вільгість (М. Стельмах); Танін.. благотворно діє на травний тракт завдяки здатності.. адсорбувати шкідливі речовини (з газети). - Пор. 1. наси́чуватися.
ВЗУВА́ТИ [УЗУВА́ТИ] (надівати на ноги взуття), НАЗУВА́ТИ, ОЗУВА́ТИ розм., НАТЯГА́ТИ розм., НАТЯ́ГУВАТИ розм., ВСО́ВУВАТИ [УСО́ВУВАТИ] розм., ВСУВА́ТИ [УСУВА́ТИ] розм. - Док.: взу́ти [узу́ти], назу́ти, озу́ти розм. натягну́ти [натягти́] розм. всу́нути [усу́нути] розм. Кажуть всі, що я великий: Сам взуваю черевики (М. Стельмах); Накинув [Оксен] піджак, узув у хатині чоботи і вийшов надвір (Григорій Тютюнник); Похапки назула вона на дівчинку старі заскорублі чоботи (Панас Мирний); Під вечір стало холодно, аж мусив озувати калоші (М. Коцюбинський); Він став квапливо натягувати чоботи (Ю. Бедзик); Марта Кирилівна.. ледве встигла всунути їх [ноги] в туфлі (І. Нечуй-Левицький).
НАДІВА́ТИ (приладжувати, прикріплювати щось на чому-небудь; надягати головний убір, окуляри, маску тощо), НАДЯГА́ТИ, ОДЯГА́ТИ, НАКЛАДА́ТИ розм., НАПИНА́ТИ розм., НАСА́ДЖУВАТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм., ЧІПЛЯ́ТИ розм.; НАТЯГА́ТИ [НАТЯ́ГУВАТИ] (із зусиллям); НАСУВА́ТИ [НАСО́ВУВАТИ] розм. (про головний убір - глибоко й щільно). - Док.: наді́ти, надягти́ [надягну́ти], одягти́ [одягну́ти], накла́сти, наложи́ти розм. нап’ясти́, насади́ти, начепи́ти, почепи́ти, натягти́ [натягну́ти], насу́нути. - Виймайте ж із стріх гвинтівки, надівайте патронташі і - гайда! (А. Головко); Любов входить і надіває абажур на лампу (Леся Українка); Коли корова, не надівай сідла (прислів’я); Роман Блаженко теж надягає на міну додаткові заряди (О. Гончар); Камо мовчки простягає руки, санітар одягає наручники йому (О. Левада); Він ще не встиг накласти окуляри, погано бачив (М. Коцюбинський); Трохи згодом нап’яли на його [Максима] мундир, муницію [амуніцію] - ранець, каску (Панас Мирний); Він витяг окуляри в залізній оправі і поважно насадив їх на носа (В. Собко); - Я розхвилювалася.. Переодяглась, начепила капелюха. Пішла (Ю. Яновський); Кайдашенко вже натягав поглибше на очі свою заячу шапку (М. Чабанівський); Микола міцно зуби стис, Кашкет насунув аж на брови (М. Рильський).
НАДЯГА́ТИ що (про одяг), ОДЯГА́ТИ, ВДЯГА́ТИ [УДЯГА́ТИ], НАДІВА́ТИ, УБИРА́ТИ [ВБИРА́ТИ] розм.; НАТЯГА́ТИ [НАТЯ́ГУВАТИ] розм., НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм. (звичайно з деяким зусиллям); ВЛА́ЗИТИ [УЛА́ЗИТИ] розм., ВЛІЗА́ТИ [УЛІЗА́ТИ] розм. (у що - із зусиллям протискуючись); НАКИДА́ТИ, НАПИНА́ТИ розм., НАЧІ́ПЛЮВАТИ розм. (наспіх, недбало надягати на верхню частину тіла). - Док.: надягну́ти [надягти́], одягну́ти [одягти́], вдягну́ти [удягну́ти], вдягти́ [удягти́], наді́ти, убра́ти [вбра́ти], натягну́ти [натягти́], натаска́ти, нацу́пити, влі́зти [улі́зти], наки́нути, напну́ти [нап’ясти́], начепи́ти. Раз став він свиту надягать, Аж дивиться - рукава вже продрались (Л. Глібов); Джмелик бере із лави штани, спокійно одягає їх (Григорій Тютюнник); Він запріг коней, удяг кожушину і виїхав з двору (М. Коцюбинський); Ні весільного серпанку на голові, ні білої сукні, ні гірлянди, нічого того вона не зохотилась надівати (І. Нечуй-Левицький); То ви-то нову спідничку вбрали? (Леся Українка); Підводжусь, беру шолом, натягаю шинель, підперізуюсь ремінцем і простую до виходу (П. Колесник); Чоловік, скинувши чисту сорочку, що вже встиг був одягти, знов нацуплює на себе робоче і лізе під черево Кузьминого бегемота [бульдозера] (О. Гончар); - Але якби довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, - як би то воно здавалося? (І. Нечуй-Левицький); Ніна швидко взуває високі боти, накидає на плечі пальто і виходить (О. Донченко); Часом серед роботи їй хотілося скинути з себе увесь отой пропахлий глиною страхолюдний одяг, який вона напинала (Л. Первомайський); З гущини вискочив Грицько Хрін, десь опудало на коноплях узяв, начепив синю дерту ногавицю, куценького брилика нап’яв (К. Гордієнко). - Пор. 2. носи́ти, 1. одяга́ти.
НАПИНА́ТИ (ставити - тент, намет, шатро і т. ін.), РОЗПИНА́ТИ, НАТЯГА́ТИ [НАТЯ́ГУВАТИ]. - Док.: напну́ти [нап’ясти́], розіпну́ти [розіп’я́сти́] (розп’ясти́)] натягти́ [натягну́ти]. Звернули в очеретяні хащі, напнули намет і розмістилися в ньому, мов у хаті (А. Шиян); Шатро край шляху розп’яли (Т. Шевченко); Шофер заходився з допомогою пасажирів натягати над їх головами брезентову халабуду, щоб захиститись від дощу (М. Трублаїні).
НАТЯГА́ТИ [НАТЯ́ГУВАТИ] (розтягаючи мотузок, струну, тятиву і т. ін., робити тугим, пружним), НАПИНА́ТИ, НАПРУ́ЖУВАТИ рідше. - Док.: натягти́ [натягну́ти], напну́ти [нап’ясти́], напру́жити. Микола зняв з полиці скрипку і почав натягати струни (І. Нечуй-Левицький); Волейбольну сітку Маша взялась напинати сама (О. Гончар).
Словник відмінків
Інфінітив | натя́гувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | натя́гуймо |
2 особа | натя́гуй | натя́гуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | натя́гуватиму | натя́гуватимемо, натя́гуватимем |
2 особа | натя́гуватимеш | натя́гуватимете |
3 особа | натя́гуватиме | натя́гуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | натя́гую | натя́гуємо, натя́гуєм |
2 особа | натя́гуєш | натя́гуєте |
3 особа | натя́гує | натя́гують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
натя́гуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | натя́гував | натя́гували |
жін. р. | натя́гувала |
сер. р. | натя́гувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
натя́гуваний |
Безособова форма |
натя́гувано |
Дієприслівник |
натя́гувавши |
Словник синонімів
ЛОВИ́ТИ (захоплювати рибу, птахів, звіра з певною метою); ВУ́ДИТИ (ловити рибу вудкою); ПІДСА́ЧУВАТИ (ловити рибу підсакою); ТЯГА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ (ловити рибу); НАТЯ́ГУВАТИ розм. (ловити рибу в якій-небудь кількості); НА́ДИТИ (ловити рибу, приманюючи на що-небудь), ПЕЧЕРУВА́ТИ діал. (ловити руками рибу, раків). - Док.: злови́ти, пійма́ти, спійма́ти, упійма́ти [впійма́ти], улови́ти [влови́ти], підса́чити, натяга́ти, підсі́кти. Любив я влітку, ранком, по росі, Ловити рибу в голубій Росі (І. Нехода); Хлопчики ловили ящірок, рвали розквітлі півники, збирали камінці (О. Донченко); Бігла по мосту собачка Мушка. Стала і дивиться, чи зловить Данилко рибку? (М. Коцюбинський); Не обмочившись, риби не піймати (прислів’я); Біля нас рибалка спіймав бичка (Ю. Яновський); Задумали голуба того спіймати (Я. Шпорта); Яринка.. дивувалася, якого великого окуня упіймав дядько Йона! (О. Донченко); Не забарилися невід закинути. - Ану, чи багато риби уловили? - казав Іван, підпливаючи до берега (Панас Мирний); На Дінці я мав свій затишний куточок, де любив вудити рибу (О. Копиленко); Бувало, в цей саме час, восени - які щуки тягав він "на живця"! (М. Рильський); Я щохвилини тяг краснопірок, пліточок, а раз піймав навіть дивака окуня (О. Досвітній); - Нічого, хлоп’ята, ось післязавтра неділя. Виїдемо з вами в море, порибалимо. Бичків, камбали, глості натягаємо (Ю. Збанацький); Пробивши луночку між льодових полявин, На блешню надимо було ми окунів (М. Рильський); Діти печерували у Боровиці раки, лапаючи руками під камінням (І. Нечуй-Левицький).
НАДІВА́ТИ (насовуючи, накладаючи, щільно вставляти на що-небудь, закріплювати на чому-небудь); НАСА́ДЖУВАТИ (міцно або з зусиллям); НАБИВА́ТИ, НАГАНЯ́ТИ [НАГО́НИТИ рідше] розм. (ударами); НАТЯГА́ТИ [НАТЯ́ГУВАТИ], НАТА́СКУВАТИ розм., НАЦУ́ПЛЮВАТИ розм. (із зусиллям). - Док.: наді́ти, насади́ти, наби́ти, нагна́ти, натягти́ [натягну́ти], натаска́ти, нацу́пити. - Треба двоє звичайних коліс.. надіти на довгу вісь з двох боків (І. Ле); Бондар набиває обруч, Коваль насаджує шину (К. Гордієнко); - Воно чи слід було натягати такого хомута на шию? (Ю. Збанацький).