натурбуватися 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | натурбува́тися, натурбува́тись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | натурбу́ймося, натурбу́ймось | |
2 особа | натурбу́йся, натурбу́йсь | натурбу́йтеся, натурбу́йтесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | натурбу́юся, натурбу́юсь | натурбу́ємося, натурбу́ємось, натурбу́ємся |
2 особа | натурбу́єшся | натурбу́єтеся, натурбу́єтесь |
3 особа | натурбу́ється | натурбу́ються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | натурбува́вся, натурбува́всь | натурбува́лися, натурбува́лись |
жін.р. | натурбува́лася, натурбува́лась | |
сер.р. | натурбува́лося, натурбува́лось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
натурбува́вшись |