-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив натрапля́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   натрапля́ймо
2 особа натрапля́й натрапля́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа натрапля́тиму натрапля́тимемо, натрапля́тимем
2 особа натрапля́тимеш натрапля́тимете
3 особа натрапля́тиме натрапля́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа натрапля́ю натрапля́ємо, натрапля́єм
2 особа натрапля́єш натрапля́єте
3 особа натрапля́є натрапля́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
натрапля́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. натрапля́в натрапля́ли
жін. р. натрапля́ла
сер. р. натрапля́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
натрапля́вши

Словник синонімів

ЗНАЙТИ́ (шукаючи, виявити),НАЙТИ́, ВІДНАЙТИ́, РОЗШУКА́ТИ, ВІДШУКА́ТИ, ВИ́ШУКАТИ, ДОБУ́ТИ, ВІДКОПА́ТИрозм.,РОЗКОПА́ТИрозм.,ВИ́КОПАТИрозм.,ВИ́НИШПОРИТИрозм.,ВИ́СКІПАТИрозм. (внаслідок тривалих і старанних пошуків); НАТРА́ПИТИ, НАДИ́БАТИ, НАГИ́БАТИдіал. (випадково); ПІДХОПИ́ТИрозм.,ПІДЧЕПИ́ТИрозм. (звичайно чоловік, хлопець жінку, дівчину для себе або жінка, дівчина чоловіка, хлопця). - Недок.: знахо́дити, нахо́дити, віднахо́дити, розшу́кувати, відшу́кувати, вишу́кувати, добува́ти, відко́пувати, розко́пувати, вико́пувати, натрапля́ти, нади́бувати, надиба́ти, підхо́плювати, підчі́плювати. Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла (Т. Шевченко); Василько вмів з одного погляду находити завіяну снігами стежину на гору (А. Турчинська); Я давній лист в планшеті віднайшов. Папір пожовк, рядки вже напівстерті (Л. Дмитерко); - Добре було б розшукати всіх його товаришів, поговорити з рідними й написати історію його життя (Є. Гуцало); Відшукавши потрібну книгу, Людмила спустилась на підлогу (А. Головко); Сардачину знайшов десь таку стару, що де вже він її й вишукав таку (Г. Хоткевич); - Між забутих фондів ти відкопав дорогий скарб - колекцію лірницьких плачів, жебрацьких причитань та голосінь над покійниками у записах на вощані валки ще едісонівського фонографа (І. Волошин); Це була фотокопія заяви, яку колись.. писав Ріхард Баум.. А проте, заява залишилася, і Ервін Майєр зумів розкопати її (В. Собко); Наум пригадує оповідання Бориса Андрійовича про лісового царя часів громадянської війни і дивується: "Де ви такого царя викопали?" (Т. Масенко); [Журейко:] Як вірний буде він народу, То зрештою натрапить вірну путь (І. Кочерга); Обійшов [Грицько] горище, надибав сушені груші, взяв скількоштук і почав гризти (С. Васильченко); - Де ж ви нагибали це сіно? - Там, де ти рибу ловиш (М. Стельмах); Пидоря, не дивлячись на її тридцять літ, підхопила собі двадцятилітнього молодця з міських міщан (Панас Мирний).
НАТКНУ́ТИСЯна кого-що (рухаючись, несподівано зустрітися з якоюсь перешкодою і вдаритися об неї), ЗІТКНУ́ТИСЯз ким-чим,НАТРА́ПИТИ, НАЛЕТІ́ТИ, НАРАЗИ́ТИСЯ, НАСКО́ЧИТИ, НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАРВА́ТИСЯрозм.,НАПОРО́ТИСЯрозм.,; НАБІ́ГТИ, НАГНА́ТИСЯ (з розгону); ТКНУ́ТИСЯ[ТИКНУ́ТИСЯ], ТИ́ЦЬНУТИСЯрозм. (у що, рідше в кого - рухаючись, несподівано натрапити на щоабо кого-небудь, ударившись об нього). - Недок.: натика́тися, стика́тися, натрапля́ти, наліта́ти, наража́тися[нара́жуватисярідше], наска́кувати, нашто́вхуватися, нарива́тися, напо́рюватися, набіга́ти, наганя́тися, ти́катися, ти́цятися, ти́цькатисярідше.Гарячий засліплений кінь трохи не наткнувся на скаку на воза (І. Нечуй-Левицький); Натрапила коса на камінь (прислів’я); Пароплав міг налетіти на шлюпку і зім’яти її (М. Трублаїні); Перед барикадою колючо стирчали залізні "їжаки", на які мали наразитись фашистські танки (С. Журахович); З розгону Черниш наскочив на якогось пластуна-бійця (О. Гончар); Хотіла [Олена] вискочити з кімнати, але зопалу наштовхнулась на закриту.. половинку дверей (А. Головко); Добре, хоч кінь ні на що не напоровся (Г. Хоткевич); Раптом нарти набігли на камінь і так підскочили, що Тико не втримався і впав на сніг (М. Трублаїні); Раз він гнався шістьма кіньми, В шовках та у злоті, Як нагнався на баюру, Застряв у болоті (С. Руданський); Незабаром пліт знову шарпнуло, він тикнувся у щось тверде (С. Голованівський). - Пор. 2. нарази́тися.
НАТРА́ПИТИна кого-що (несподівано, випадково зустріти когось, знайти щось), НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАДИ́БАТИна кого-що, кого, що, розм.,ПОДИ́БАТИкого, що, розм.,НАПА́СТИрозм.,НАТКНУ́ТИСЯрозм.,НАХОПИ́ТИСЯрозм.,ЗІТКНУ́ТИСЯз ким. - Недок.: натрапля́ти, нашто́вхуватися, надиба́ти[нади́бувати], поди́бувати, напада́ти, натика́тися, нахопля́тися, стика́тися. Доводилося розходитися в цеп, поки хтось знову натрапляв на слід, сповіщаючи про це всім (А. Шиян); Він несподівано наштовхнувся на двох бійців з носилками в руках (Д. Ткач); - Хтось його зарубав серед ночі. Так і надибали на вулиці, в крові... (Є. Гуцало); Люблю напасти на лісове джерело (М. Стельмах); Натикаючися на пні, блудила Маруся без плану... поки нарешті цілком випадково не наткнулася на.. все опришківське добро (Г. Хоткевич); Біля двору.. Хаєцький зіткнувся з Воронцовим (О. Гончар). - Пор. 1. зустрі́нути, 2. нарази́тися.
НАТРА́ПИТИна що (зустріти перешкоди в чому-небудь), ЗІТКНУ́ТИСЯз чим,НАШТОВХНУ́ТИСЯ, НАТКНУ́ТИСЯрозм.; НАРАЗИ́ТИСЯ (несподівано або на якісь серйозні перешкоди). - Недок.: натрапля́ти, стика́тися, нашто́вхуватися, натика́тися, наража́тися[нара́жуватисярідше]. Натрапити на серйозні труднощі; Ладигін бачив, як літак, наштовхнувшись на стіну зенітного вогню, швидко повернув назад (Д. Ткач); - Ми теж натикаємося мало не щодня на різні складні перепони, але долаємо (В. Кучер); "Победа" припускає хід, сподіваючись проскочити під хмарою, не наразившись на зливу (Ю. Яновський).

Словник фразеологізмів

напа́сти (натра́пити, попа́сти і т. ін.) / рідше напада́ти (натрапля́ти, попада́ти і т. ін.) на слід (сліди́) перев. чий (чиї). Знайти, виявити ознаки чийогось злочину або перебування чи переміщення кого-небудь. Соломія ладна була за що-небудь учепитися, аби напасти на Остапові сліди (М. Коцюбинський); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович).

напа́сти (натра́пити, попа́сти і т. ін.) / рідше напада́ти (натрапля́ти, попада́ти і т. ін.) на слід (сліди́) перев. чий (чиї). Знайти, виявити ознаки чийогось злочину або перебування чи переміщення кого-небудь. Соломія ладна була за що-небудь учепитися, аби напасти на Остапові сліди (М. Коцюбинський); На третій день повернулися [міліціонери] в район і доповіли начальству, що цигани нагло загубилися серед лісостепу і що на їхні сліди натрапити не вдалося (Григорій Тютюнник); Як заходила небезпека, що поліція попадала на слід злодіїв, то вони передавали йому речі на сховок (Лесь Мартович).