-1-
дієприкметник
(настовбурчений) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний настобу́рчений настобу́рчена настобу́рчене настобу́рчені
родовий настобу́рченого настобу́рченої настобу́рченого настобу́рчених
давальний настобу́рченому настобу́рченій настобу́рченому настобу́рченим
знахідний настобу́рчений настобу́рчену настобу́рчене настобу́рчені
орудний настобу́рченим настобу́рченою настобу́рченим настобу́рченими
місцевий на/у настобу́рченому, настобу́рченім на/у настобу́рченій на/у настобу́рченому, настобу́рченім на/у настобу́рчених

Словник синонімів

НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ[НАСТОБУ́РЧЕНИЙрідко] (про волосся, шерсть, щетину, пір’я - який стоїть сторч), ВІДСТОВБУ́РЧЕНИЙ[ВІДСТОБУ́РЧЕНИЙрідко], НАЇЖА́ЧЕНИЙ, НАЇ́ЖЕНИЙ, ЇЖАКУВА́ТИЙрозм. (про коротке або колюче волосся, шерсть і т. ін.); ЙОРЖИ́СТИЙрозм. (перев. про волосся на голові); СТОРЧУВА́ТИЙ (який не лежить гладко, не прилягає щільно). Чорний, блідий, з гарячими, як угілля, очима, з настобурченим чубом - він був страшний (С. Васильченко); Його фарбовані наїжачені вусики ворушилися, як у кота (М. Ю. Тарновський); Він устиг не лише роздивитися його [звіра] страшні очі,.. наїжену на холці щетину, ..але й угадати, з якого боку він на нього кинеться (В. Гжицький); До його худого жовтого обличчя, здавалося, небезпечно доторкнутися - так і наколешся на руду їжакувату щетину (В. Логвиненко); [Михайло] змочував йоржисте чорне волосся, що вже встигло відрости після госпітальної стрижки (Ю. Збанацький); Старий поставив піалу й протер очі, зарослі сторчуватими бровами (І. Ле).
НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ[НАСТОБУ́РЧЕНИЙрідко] (про птахів - надутий, з піднятим пір’ям і т. ін.), НАГОГОШЕНИЙрозм.; НАБУНДЮ́ЧЕНИЙрозм. (нібито поважний). Зробився [папуга] сердитий і сидів на жердці, настовбурчений і мовчазний (Л. Смілянський); Вони стояли один проти одного, як молоді наґоґошені півні (Ю. Збанацький); На стежках парку походжають, як дома, набундючені фазани (О. Гончар).
ПОХМУ́РИЙ (у поганому настрої; взагалі схильний до невеселого, сумного настрою; про обличчя, брови, лоб - який виражає такий настрій), ХМУ́РИЙ, ХМУРНИ́Й, ПОНУ́РИЙ, ПОНУ́РЕНИЙ, ХМА́РНИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАХМА́РЕНИЙ, ЗАХМА́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОСУ́ПЛЕНИЙ, НАХНЮ́ПЛЕНИЙ, ПОХМУ́РЕНИЙ, ВОВКУВА́ТИЙрозм.,НАДУ́ТИЙрозм.,НАСУ́РМЛЕНИЙ[НАСУ́МРЕНИЙ]розм., НАБУРМО́СЕНИЙрозм., ПОХИ́ЛИЙ розм., ПОНИ́КЛИЙрозм.,НАСТОВБУ́РЧЕНИЙ[НАСТОБУ́РЧЕНИЙ]розм.,ПРИ́ХМАРНИЙрозм.,ПОХМУ́РНИЙзаст.,ЗАХМУ́РЕНИЙдіал.,ПА́ХМУРНИЙдіал.,ОХМУ́РИЙдіал.Люди, що жили по тих оселях, понурі та похмурі, німі та мовчазливі, слоняються, як тіні, по горах та байраках (Панас Мирний); Мати боязко на його споглядала - гніву не вбачала, тільки думу-думу на чолі високім похмурім (Марко Вовчок); Батько хмурий мовчки зняв пасок із себе і вперше відшмагав Артема (А. Головко); Хмурне лице дівчини якраз роз’яснилося, брови розтянулися, а очі весело забігали (Н. Кобринська); Вона в понурених очах не знайшла розради і з жахом відчула, як невидима страшна межа пролягла між нею і лісовиками (М. Стельмах); Хмарною прийшла Оленка додому, не сказала нікому нічого, затаїла тривогу в серці (К. Гордієнко); Накинувши пальто на плечі, Франко сидить у дворі на какамені. Нахмурений, зосереджений, задуманий (О. Левада); Рідко Порфир бачить матір усміхненою, все більше буває нахмарена, заклопотана, а то й розлючена, коли він її доведе (О. Гончар); Андрій мовчки, з захмареним обличчям, подав руку одному німцеві, другому (Ю. Бедзик); Олеся никала мовчки по залі й цілий день ходила надута й насуплена (І. Нечуй-Левицький); Грицько подивився довго їй услід і, посуплений, потягся через терни додому (М. Грушевський); Гладун іде поблизу Степури нахнюплений (О. Гончар); Нічого не сказала Горпина, замовк і Петро похмурений (Б. Грінченко); - Я тільки з виду вовкуватий, а душа в мене лагідна (І. Цюпа); Цілий тиждень Гриньо, насурмлений, як осінній день, ходив на працю (С. Чорнобривець); Ставав [Терень] хмурим, мовчазним, набурмосеним. Дивився спідлоба, понуро (В. Винниченко); Я стала дівка на порі, хоть боязка, похила й тиха (І. Франко); Весілля було не таке, до якого звикли. Кислі, пониклі, ..снували по хаті батьки молодої (Ю. Збанацький); Василь Масляк, рудуватий, настовбурчений, клятої вдачі і вже не молодих літ хазяїн, хитро примружив вузенькі, як у поросяти, очі (І. Микитенко); Насупивши брови, сидів старий за вечерею; а другі гості, бачивши, що він такий похмурний, і собі сиділи мовчки (П. Куліш); Надбіг кельнер, захмурений та недобрий (Лесь Мартович); Тут [на ярмарку] уявляються і молодиці повновиді і трохи охмурі, - усе вони цінують і на все кажуть, що дорого (Марко Вовчок).