-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | наста́вник | наста́вники |
родовий | наста́вника | наста́вників |
давальний | наста́вникові, наста́внику | наста́вникам |
знахідний | наста́вника | наста́вників |
орудний | наста́вником | наста́вниками |
місцевий | на/у наста́вникові, наста́внику | на/у наста́вниках |
кличний | наста́внику | наста́вники |
Словник синонімів
НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ [ВЧИ́ТЕЛЬ], МЕТР книжн. заст., ірон. (той, хто є авторитетом у якій-небудь галузі, передає свій досвід, знання, є для інших прикладом); ПОВЧА́ЛЬНИК розм., УКА́ЖЧИК [ВКА́ЖЧИК] розм., УКА́ЗНИК [ВКА́ЗНИК] розм. рідше (при несхвальному ставленні). Наставники молоді; - Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся, - озливсь вкінці батько (І. Франко); - Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? - ..Це дочка мого найкращого напутника - друга (Є. Кротевич); Старші письменники - учителі наші (М. Коцюбинський); Михайль - мій колишній метр. А загалом - він ватажок лівих поетів (Ю. Яновський); - Я розумію, хлопець ти вже дорослий.. повчальників не потребуєш, бо й сам набачився чимало (Григорій Тютюнник); - Який він мені укажчик?.. Я сама собі голова... (Панас Мирний).