-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний наста́вник наста́вники
родовий наста́вника наста́вників
давальний наста́вникові, наста́внику наста́вникам
знахідний наста́вника наста́вників
орудний наста́вником наста́вниками
місцевий на/у наста́вникові, наста́внику на/у наста́вниках
кличний наста́внику наста́вники

Словник синонімів

НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОРкнижн. заст., ірон.,НАПУ́ТНИКзаст.;УЧИ́ТЕЛЬ[ВЧИ́ТЕЛЬ], МЕТРкнижн. заст., ірон. (той, хто є авторитетом у якій-небудь галузі, передає свій досвід, знання, є для інших прикладом); ПОВЧА́ЛЬНИКрозм.,УКА́ЖЧИК[ВКА́ЖЧИК] розм.,УКА́ЗНИК[ВКА́ЗНИК]розм. рідше (при несхвальному ставленні). Наставники молоді; - Що ж се ти, сину, в ментори мені накинувся, - озливсь вкінці батько (І. Франко); - Мамо, ви знаєте, хто це до нас завітав? - ..Це дочка мого найкращого напутника - друга (Є. Кротевич); Старші письменники - учителі наші (М. Коцюбинський); Михайль - мій колишній метр. А загалом - він ватажок лівих поетів (Ю. Яновський); - Я розумію, хлопець ти вже дорослий.. повчальників не потребуєш, бо й сам набачився чимало (Григорій Тютюнник); - Який він мені укажчик?.. Я сама собі голова... (Панас Мирний).