насортувати 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив насортува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   насорту́ймо
2 особа насорту́й насорту́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа насорту́ю насорту́ємо, насорту́єм
2 особа насорту́єш насорту́єте
3 особа насорту́є насорту́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. насортува́в насортува́ли
жін.р. насортува́ла
сер.р. насортува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
насорто́ваний
Безособова форма
насорто́вано
Дієприслівник
насортува́вши