насортувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | насортува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | насорту́ймо | |
2 особа | насорту́й | насорту́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | насорту́ю | насорту́ємо, насорту́єм |
2 особа | насорту́єш | насорту́єте |
3 особа | насорту́є | насорту́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | насортува́в | насортува́ли |
жін.р. | насортува́ла | |
сер.р. | насортува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
насорто́ваний | ||
Безособова форма | ||
насорто́вано | ||
Дієприслівник | ||
насортува́вши |