-1-
дієслово недоконаного виду
(накладатися у якійсь кількості) [розм.]

Словник відмінків

Інфінітив насо́вуватися, насо́вуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа насо́вуватиметься насо́вуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа насо́вується насо́вуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
насо́вуючись*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. насо́вувався, насо́вувавсь насо́вувалися, насо́вувались
жін. р. насо́вувалася, насо́вувалась
сер. р. насо́вувалося, насо́вувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
насо́вувавшись
-2-
дієслово недоконаного виду
(насуватися)

Словник відмінків

Інфінітив насо́вуватися, насо́вуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа насо́вуватиметься насо́вуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа насо́вується насо́вуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
насо́вуючись*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. насо́вувався, насо́вувавсь насо́вувалися, насо́вувались
жін. р. насо́вувалася, насо́вувалась
сер. р. насо́вувалося, насо́вувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
насо́вувавшись

Словник відмінків

Інфінітив насо́вуватися, насо́вуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   насо́вуймося, насо́вуймось
2 особа насо́вуйся, насо́вуйсь насо́вуйтеся, насо́вуйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа насо́вуватимуся, насо́вуватимусь насо́вуватимемося, насо́вуватимемось, насо́вуватимемся
2 особа насо́вуватимешся насо́вуватиметеся, насо́вуватиметесь
3 особа насо́вуватиметься насо́вуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа насо́вуюся, насо́вуюсь насо́вуємося, насо́вуємось, насо́вуємся
2 особа насо́вуєшся насо́вуєтеся, насо́вуєтесь
3 особа насо́вується насо́вуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
насо́вуючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. насо́вувався, насо́вувавсь насо́вувалися, насо́вувались
жін. р. насо́вувалася, насо́вувалась
сер. р. насо́вувалося, насо́вувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
насо́вувавшись

Словник синонімів

НАБЛИЖА́ТИСЯ[НАБЛИ́ЖУВАТИСЯрідше]до кого-чого і без додатка (про неживі предмети, явища природи тощо - переміщатися на ближчу відстань до кого-, чого-небудь), ПІДХО́ДИТИ, ПІДСТУПА́ТИ, ЗБЛИЖА́ТИСЯ[ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ]розм.,ПРИСУВА́ТИСЯ[ПРИСО́ВУВАТИСЯ]розм.,БЛИ́ЗИТИСЯрідко;БЛИ́ЖЧАТИбез додатка й обставин місця (ставати ближчим); ПІДБИРА́ТИСЯ (наближатися непомітно або повільно, поширюючись чи розповсюджуючись кудись); НАХО́ДИТИбез додатка (про дощ, хмари і т. ін.); НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ], НАСУВА́ТИ[НАСО́ВУВАТИ], СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ (на кого-що і без додатка - наближатися якоюсь масою, значним габаритом). - Док.: набли́зитися, підійти́, підступи́ти, збли́зитися, прису́нутися, побли́жчати, підібра́тися, найти́, насу́нутися, насу́нути. Скреготання танків наближалося (П. Панч); Під час великих дощів у горах вода теж заливала цю галявину, підступала до дороги (М. Томчаній); Музика зближається. Проходить полк (В. Самійленко); Фронт присунувся вже зовсім близько (Я. Качура); Сонце близилося до землі (О. Стороженко); Рев юрби ближчає (Леся Українка); Прибій.. заливав прибережну долину і підбирався до мішків з сіллю (М. Коцюбинський); От хмари усе находять, усе находять... (Г. Квітка-Основ’яненко); Просто з поля насувалися машини з громіздкими понтонами (О. Гончар); Щось насувало грізне. Потемніло, завітрило, закрутила курява (С. Васильченко); Ззаду, з мороку дощу і мряки, суне на мене висока чоловіча постать (І. Драч); Навала сунулася, як чума, невмолима й жорстока (І. Ле). - Пор. 1. насува́тися.
НАБЛИЖА́ТИСЯ[НАБЛИ́ЖУВАТИСЯрідше]до кого-чого і без додатка (під час руху до кого-, чого-небудь - показуючись, ставати ближчим і виднішим), БЛИ́ЖЧАТИбез додатка,ЗБЛИЖА́ТИСЯ[ЗБЛИ́ЖУВАТИСЯ]розм.,ПРИСУВА́ТИСЯ[ПРИСО́ВУВАТИСЯ]розм.,БЛИ́ЗИТИСЯрідко;НАПЛИВА́ТИна кого-що і без додатка (наближатися з нечіткими контурами); НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ], НАСУВА́ТИ[НАСО́ВУВАТИ] (на кого-що ібез додатка - про щось велике, громіздке). - Док.: набли́зитися, побли́жчати, збли́зитися, прису́нутися, наплисти́[напливти́], насу́нутися, насу́нути. Довго бореться з хвилями плавець, а маяк.. не наближається (М. Трублаїні); А береги все насувалися, ближчали (З. Тулуб); Ударив візник коней враз: Мій повоз швидше покотився; Малюнок [марево] зближувавсь до нас (Я. Щоголів); Чорний ліс ближче й ближче. Він присувається з кожним кроком, густий, нашорошений (О. Донченко); Льошка скеровував човен впоперек Ревуна, на шахтарське селище, яке напливало, ближчало (Ю. Мокрієв); Попереду насував на машину ліс (О. Копиленко).
НАСТУПА́ТИна кого (рухаючись уперед у напрямі до кого-небудь і наближаючись упритул, навалюватися на нього, тіснити його), НАПИРА́ТИрозм., НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ]розм.; НАЛА́ЗИТИ[НАЛІЗА́ТИ]розм. (навалюючись). - Док.: напе́рти, насу́нутися, налі́зти. Марина рішуче наступає на нього, Дубовик задкує до порога (Г. Епік); І оточили її [Галю] з десяток хлопчаків та дівчаток - усім натовпом напирають на неї, верещать (Є. Кротевич); Він все дужче й дужче підвищував голос, і сам, немов хмара, насувався всім тілом на Сидорчука (Ю. Бедзик); Із серця скреготав [Ентелл] зубами, Об землю тупотав ногами І на Дереса налізав (І. Котляревський). - Пор. 2. нава́люватися, 1. насіда́ти.
НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ]на що і без додатка (про хмари, туман, дим і взагалі щось суцільне, масивне - рухаючись, покривати, закривати собою що-небудь), НАСУВА́ТИ[НАСО́ВУВАТИ], СУ́НУТИ, СУ́НУТИСЯ, НАСТУПА́ТИ, НАКО́ЧУВАТИСЯ, НАПЛИВА́ТИ (плавно); НАПОВЗА́ТИ (повільно); НАБІГА́ТИ (швидко). - Док.: насу́нутися, насу́нути, накоти́тися, наплисти́[напливти́], наповзти́, набі́гти. Грозова хмара насувалась на світ (С. Чорнобривець); А на світ насувала темрява (Б. Грінченко); З півночі суне страшна, чорніша від чорної ночі хмара (Ю. Збанацький); З долини од річки.. сунувся туман (А. Головко); Був час, коли сутінки, довго закрадаючись та наступаючи в обхід, раптом звалились всією своєю силою й задушили останні промені денного світла (Л. Дмитерко); Морок волохато накочувався звідусіль (П. Загребельний); Ген-ген чорніє ліс зубчастим муром, а туман на нього... тихим морем напливає (Леся Українка); В небі чорно хмарилося, грізні валовиська наповзали з півночі (Ю. Бедзик); Та от набігає перша хмарка, за нею друга (В. Кучер). - Пор. 1. набі́гти, 1. наближа́тися, 2. налеті́ти, 1. наляга́ти, 1. нахли́нути.
НАСУВА́ТИСЯ[НАСО́ВУВАТИСЯ]на що (зсовуючись, спускаючись нижче, закривати собою що-небудь),НАПОВЗА́ТИ, НАЛА́ЗИТИ[НАЛІЗА́ТИ]розм. - Док.: насу́нутися, наповзти́, налі́зти. Велика батьківська шапка насунулась йому аж на ніс і заважала бачити (О. Довженко); Недбайливим порухом руки підібрав [Чемериця] пасмо волосся, що в’їдливо налазило йому на лоб (Г. Коцюба).