-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | наслі́дувати |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | наслі́дуймо |
2 особа | наслі́дуй | наслі́дуйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | наслі́дуватиму | наслі́дуватимемо, наслі́дуватимем |
2 особа | наслі́дуватимеш | наслі́дуватимете |
3 особа | наслі́дуватиме | наслі́дуватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | наслі́дую | наслі́дуємо, наслі́дуєм |
2 особа | наслі́дуєш | наслі́дуєте |
3 особа | наслі́дує | наслі́дують |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
наслі́дуючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | наслі́дував | наслі́дували |
жін. р. | наслі́дувала |
сер. р. | наслі́дувало |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
наслі́дуваний |
Безособова форма |
наслі́дувано |
Дієприслівник |
наслі́дувавши |
Словник синонімів
НАСЛІ́ДУВАТИ кого, що (перейнявши, засвоївши, зображати, виражати з можливою точністю чиї-небудь дії, рухи, звуки тощо або ознаки, особливості чого-небудь); КОПІЮВА́ТИ (наслідувати з максимальною точністю, у всьому); ІМІТУВА́ТИ книжн. (кого - майстерно наслідувати, звичайно жартома, пародіюючи; що - підроблятися під справжні рухи, міміку, голос і т. ін.); ВІДТВО́РЮВАТИ що (передавати з максимальною точністю); ПОВТО́РЮВАТИ [ПОВТОРЯ́ТИ] що (робити якісь дії, жести і т. ін. точно так, як перед цим хтось інший); ПЕРЕДАВА́ТИ що, УДАВА́ТИ [ВДАВА́ТИ] що (імітувати чиї-небудь рухи, голос, міміку і т. ін.); ПІДРОБЛЯ́ТИ [ПІДРО́БЛЮВАТИ] що (наслідуючи, робити подібним до чого-небудь природного, вродженого); ПІДРОБЛЯ́ТИСЯ [ПІДРО́БЛЮВАТИСЯ] під кого-що (наслідуючи, ставати подібним до когось, чогось). - Док.: скопіюва́ти, зімітува́ти, відтвори́ти, повтори́ти, переда́ти, уда́ти [вда́ти], підроби́ти, підроби́тися. Вони [шпаки] наслідують в піснях багатьох пташок (О. Копиленко); Широкою рукою черпають з народного джерела наші поети, користуючись елементами народного стилю, а не копіюючи той чи інший пісенний зразок (М. Рильський); Хома несподівано тонким, верескливим голосом імітує скрипку (О. Гончар); Ро́боти імітують діяльність людини; Жержеля артистично відтворює величаву і церемоніальну ходу корови, горду посадку її голови (І. Волошин); Ведмідь.. повторив точно те, що зробив Гриць: вчепився лапами за трапик і спокійнісінько виліз на палубу (Д. Ткач); Леонід Семенович передав навіть саму вчителеву міну співання (І. Нечуй-Левицький); Безтурботно подививсь [Преображенський] у вікно, постукав об стіл пальцями, удаючи барабанну трель маршу (І. Ле); Особливо любив я підробляти голос і рухи різних знайомих людей (Л. Смілянський); Вадикові на цей раз чомусь здалось, що сестричка підробляється під матір - так само розтягує слова і так само категорично вимовляє "вставай" (Ю. Збанацький).
НАСЛІ́ДУВАТИ кого (діяти в своєму житті так, як хтось, мати кого-небудь за приклад); КОПІЮВА́ТИ (у всьому, з максимальною точністю); МАВПУВА́ТИ зневажл. (беззастережно, сліпо). Бійці у всьому намагалися наслідувати свого командира (П. Воронько); - Оце, дорогий мій Іване Павловичу, можу вам гарантувати, - явно когось копіюючи, поважно сказала Матюшина (В. Собко).
ПЕРЕДРА́ЖНЮВАТИ кого (підсміюватися над ким-небудь, наслідуючи, пародіюючи його міміку, манеру говорити тощо), ПЕРЕКРИВЛЯ́ТИ [ПЕРЕКРИ́ВЛЮВАТИ рідше] кого, ПЕРЕДРА́ЖНЮВАТИСЯ з ким, КРИВИ́ТИ кого, розм., ДРАЖНИ́ТИСЯ з ким, з кого і без додатка, розм., КРИВИ́ТИСЯ з кого, над ким, розм., МАВПУВА́ТИ кого, зневажл. - Док.: передражни́ти, перекриви́ти. - Сапайте, молодиці, сапайте, - передражнювала вона "наставника" (М. Коцюбинський); Челядки бігають, неначебто шукають, Хазяйку, сміючись, вони перекривляють (Л. Глібов); Підлітком бігала [Христина] в економію, безтурботно передражнювалася з ним [з Левком] (М. Стельмах); Почне Галя плакати, - мати дивиться та сміється, як Василь кривить сестру (Панас Мирний); - Куди яка панія! проше та проше, пані економша! - дражнилась Палажка з Кайдашихи (І. Нечуй-Левицький); Попенко.. дременув до порога, почав кривитись, дражнитись (Панас Мирний); Коли чує [Руда]: хтось мавпує його: - Бу-бу-бу! Бу-бу-бу! (О. Донченко). - Пор. 1. наслі́дувати.