-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | насила́ти |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | насила́ймо |
2 особа | насила́й | насила́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | насила́тиму | насила́тимемо, насила́тимем |
2 особа | насила́тимеш | насила́тимете |
3 особа | насила́тиме | насила́тимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | насила́ю | насила́ємо, насила́єм |
2 особа | насила́єш | насила́єте |
3 особа | насила́є | насила́ють |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
насила́ючи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | насила́в | насила́ли |
жін. р. | насила́ла |
сер. р. | насила́ло |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
насила́вши |
Словник синонімів
НАВРО́ЧИТИ [НАУРО́ЧИТИ рідко] кого (за народними уявленнями, заподіяти кому-небудь нещастя, викликати в когось хворобу і т. ін. магічним поглядом, словами або діями); НАСЛА́ТИ що на кого, НАПУСТИ́ТИ що на кого, кому (звичайно з прямим додатком - назвою нещастя, хвороби тощо); ПОРОБИ́ТИ, ЗАПОДІ́ЯТИ, ПОДІ́ЯТИ, ПОЧИНИ́ТИ рідше (кому - спричинити комусь нещастя, хворобу, а також чарами викликати кохання до когось); ЗУРО́ЧИТИ, ПРИСТРІ́ТИ рідше, СПРИСТРІ́ТИТИ рідше, СПРОЗО́РИТИ рідше, УРЕКТИ́ [ВРЕКТИ́] (поглядом); НАМО́ВИТИ що на кого-що (нашіптуючи заклинання). - Недок.: насила́ти, напуска́ти, намовля́ти. [Гелен:] Чи певна ти, що ти її очима своїми не наврочила? (Леся Українка); Не інакше, як тільки чари хтось наслав на Івана (І. Франко); [Мекдугел (до робітників):] Хіба я навмисне напускаю на вас недугу, чи, може, отруюю вас чим-небудь? (М. Ірчан); Синові часом здається, що вона [мати] й справді володіє гіпнозом або ще якоюсь силою і вміє "поробити"... (О. Гончар); Ой, чи мила, чи не мила, а щось мені та починила: Кличе мати вечеряти - вечеронька мені не мила (пісня); А правду сказать - аби дитину не зурочити! - гарна дівчина буде (О. Маковей); - Чи не пристрів тебе, сестро, Костомара? У його, кажуть, ледачі очі: гляне на коня, завидуючи, то і коневі не минеться (П. Куліш); Ой, я не з тим прийшла сюди, Щоб намовлять з води на парубка невзгоду [нещастя]! (П. Гулак-Артемовський). - Пор. накли́кати, чаклува́ти.