нарумянювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | нарум’я́нювати | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | нарум’я́нюймо | |
2 особа | нарум’я́нюй | нарум’я́нюйте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | нарум’я́нюватиму | нарум’я́нюватимемо, нарум’я́нюватимем |
2 особа | нарум’я́нюватимеш | нарум’я́нюватимете |
3 особа | нарум’я́нюватиме | нарум’я́нюватимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
1 особа | нарум’я́нюю | нарум’я́нюємо, нарум’я́нюєм |
2 особа | нарум’я́нюєш | нарум’я́нюєте |
3 особа | нарум’я́нює | нарум’я́нюють |
Активний дієприкметник | ||
Дієприслівник | ||
нарум’я́нюючи | ||
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол. р. | нарум’я́нював | нарум’я́нювали |
жін. р. | нарум’я́нювала | |
сер. р. | нарум’я́нювало | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
нарум’я́нюваний | ||
Безособова форма | ||
нарум’я́нювано | ||
Дієприслівник | ||
нарум’я́нювавши |