-1-
іменник жіночого роду, істота
(майбутня дружина)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний нарече́на нарече́ні
родовий нарече́ної нарече́них
давальний нарече́ній нарече́ним
знахідний нарече́ну нарече́них
орудний нарече́ною нарече́ними
місцевий на/у нарече́ній на/у нарече́них
кличний нарече́на нарече́ні

Словник синонімів

НАРЕЧЕ́НА (жінка стосовно до того, з ким має одружитися), СУ́ДЖЕНАфольк.,НЕВІ́СТАзаст.;МОЛОДА́, КНЯГИ́НЯфольк. (під час весілля); КУНИ́ЦЯфольк. (в обряді сватання). Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати йому наречену (Марко Вовчок); Спить на канапі смертельно втомлена, заплакана дівчина - суджена Брянського (О. Гончар); І серп я кинув, і пшеничний стіг, І батьків дім, невісту молодую, І відтоді не бачив більше їх (І. Франко); Ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський); - Ні, молода княгине, не піду до тебе на весілля (Марко Вовчок); А вони ж, старости, так доладно говорять: - Звір наш та пішов у двір ваш, а з двору у хату.. Тут сховалася наша куниця (О. Іваненко).