-1-
іменник жіночого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | нарече́на | нарече́ні |
родовий | нарече́ної | нарече́них |
давальний | нарече́ній | нарече́ним |
знахідний | нарече́ну | нарече́них |
орудний | нарече́ною | нарече́ними |
місцевий | на/у нарече́ній | на/у нарече́них |
кличний | нарече́на | нарече́ні |
Словник синонімів
НАРЕЧЕ́НА (жінка стосовно до того, з ким має одружитися), СУ́ДЖЕНА фольк., НЕВІ́СТА заст.; МОЛОДА́, КНЯГИ́НЯ фольк. (під час весілля); КУНИ́ЦЯ фольк. (в обряді сватання). Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати йому наречену (Марко Вовчок); Спить на канапі смертельно втомлена, заплакана дівчина - суджена Брянського (О. Гончар); І серп я кинув, і пшеничний стіг, І батьків дім, невісту молодую, І відтоді не бачив більше їх (І. Франко); Ходили по вулицях молоді з розпущеними косами і падали в ноги, прохаючи на весілля (М. Коцюбинський); - Ні, молода княгине, не піду до тебе на весілля (Марко Вовчок); А вони ж, старости, так доладно говорять: - Звір наш та пішов у двір ваш, а з двору у хату.. Тут сховалася наша куниця (О. Іваненко).