-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | мото́рити |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | мото́рмо |
2 особа | мото́р | мото́рте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | мото́ритиму | мото́ритимемо, мото́ритимем |
2 особа | мото́ритимеш | мото́ритимете |
3 особа | мото́ритиме | мото́ритимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | мото́рю | мото́римо, мото́рим |
2 особа | мото́риш | мото́рите |
3 особа | мото́рить | мото́рять |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
мото́рячи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | мото́рив | мото́рили |
жін. р. | мото́рила |
сер. р. | мото́рило |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
мото́ривши |
Словник синонімів
ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ [ВЧИНЯ́ТИ] що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ [ВИРО́БЛЮВАТИ рідше] що, ТВОРИ́ТИ що, розм., ВИТВОРЯ́ТИ що, розм., ВИТІВА́ТИ що, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИ іноді зневажл., ШУРУВА́ТИ фам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). - Док.: вді́яти [уді́яти], зроби́ти, учини́ти [вчини́ти], поступи́ти, поступи́тися. - Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? - промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів’я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, - зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала [Сивилла], Йому де поступатись як (І. Котляревський); - Що та Орлиха виробляє? - подумала собі мати. - А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); - У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). - Пор. нако́їти.
РОБИ́ТИ (займатися якоюсь справою, діяльністю), ЧИНИ́ТИ, УЧИНЯ́ТИ [ВЧИНЯ́ТИ], ТВОРИ́ТИ, МОТО́РИТИ розм.; ПОРОБЛЯ́ТИ [ПОРО́БЛЮВАТИ рідше] (перев. у запитаннях). - Док.: зроби́ти, уроби́ти [вроби́ти] розм. учини́ти [вчини́ти]. А потім, як ото забирали Гришу в тюрму, трус робили - багато книжок забрали (А. Головко); - Хіба я барюся? Я й так он скільки вробив! - виправлявся наймит, оббиваючи мітлу (Б. Грінченко); І знов жага на світі жити, Чинить добро, людей любити (М. Старицький); Побачивши свічки, пані учиняє переполох (М. Стельмах); І знов хотілось жити, жити, Творити людям благодать (П. Воронько); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); - Що мій Антосьо там поробляє в чужині, - згадувала мати (А. Свидницький).