-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив мота́тися, мота́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   мота́ймося, мота́ймось
2 особа мота́йся, мота́йсь мота́йтеся, мота́йтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа мота́тимуся, мота́тимусь мота́тимемося, мота́тимемось, мота́тимемся
2 особа мота́тимешся мота́тиметеся, мота́тиметесь
3 особа мота́тиметься мота́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа мота́юся, мота́юсь мота́ємося, мота́ємось, мота́ємся
2 особа мота́єшся мота́єтеся, мота́єтесь
3 особа мота́ється мота́ються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
мота́ючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. мота́вся, мота́всь мота́лися, мота́лись
жін. р. мота́лася, мота́лась
сер. р. мота́лося, мота́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
мота́вшись

Словник синонімів

БЛУКА́ТИ (ходити або їздити по світу, часто змінюючи місце перебування, або взагалі з місця на місце, не знаходячи собі постійного пристановища), МАНДРУВА́ТИ, БРОДИ́ТИрозм.,КОЧУВА́ТИрозм.,МОТА́ТИСЯрозм.,ВЕ́ШТАТИСЯрозм.,ВОЛОЧИ́ТИСЯ розм.,ВОЛОКТИ́СЯрозм.,ВОЛІКТИ́СЯрозм. рідше,ВІ́ЯТИСЯрозм.,ЛА́ЗИТИзневажл.,НИКА́ТИрозм.,ТИНЯ́ТИСЯрозм.,ШВЕ́НДЯТИрозм.,ШВЕ́НДЯТИСЯрозм. рідше,ШЛЯ́ТИСЯфам.,ПЛЕ́НТАТИСЯрозм.,ПЛЕ́НТАТИрозм. рідше,ПЛУ́ТАТИСЯрозм.,ТРИ́НДАТИСЯрозм.; БРОДЯ́ЖИТИрозм.,ТАСКА́ТИСЯрозм.,ТЯГА́ТИСЯрозм.,ХИЛЯ́ТИСЯрозм.,БУРЛАКУВА́ТИзаст.,МА́ЯТИСЯрідше,ТУЛЯ́ТИСЯрідше,ТОЛОЧИ́ТИСЯрідше (переходити, переїжджати з місця на місце, без бажання, вимушено, поневіряючись). - Ти, князю, вже не любиш мене. Нащо ж я покинула рідний край і пішла в світи блукати, тинятись та поневірятись між чужими людьми? (І. Нечуй-Левицький); Лучче ж поміркую, Де-то моя Катерина З Івасем мандрує (Т. Шевченко); Пройшло два роки. Мирно бродить Циган ватага мандрівна, І скрізь, як і раніш, знаходить Гостинний захисток вона (М. Драй-Хмара); Йому не хотілося одверто говорити про свої особисті справи ще й тому, що дружина не раз докоряла.. "Якби ти думав про сім’ю, як він, то не став би кочувати" (С. Журахович); [Адмірал:] Я знаю, важко мотатися шість років по морю. Дві війни (О. Корнійчук); Вештаючись взимку по навколишніх ярмарках, Цимбал уважно прислухався до розмов, приносячи потім у Кринички всякі новини про південні краї (О. Гончар); Бурлацька пісня звучить ближче: Заросився, забродився, Де ти, бурлак, волочився? (Ю. Мокрієв); Не жага віятись по світу та розтрачати набуту силу поривала Вас, а щира любов до свого краю (Панас Мирний); Долгорукий непокоївся лихими вістями про Ізяслава, який никав довкола Києва, неначе голодний вовк (П. Загребельний); Піп сказав: - Диви, кобзарем хоче стати, по шляхах швендяти! Не будуть з тебе люди... (Ю. Мартич); З церков роблять [шляхтичі] стайні, у святі ризи одягають всіляких паплюжників, які швендяються за польськими та чеськими ратниками (Ю. Опільський); Плентається чортяка по світу і пекла одцуравсь, бо добре зна, що жінка і там його знайде (О. Стороженко); - Хто скаже, що цей ось ентузіаст, який пуд ромашки зібрав, меншу пережив радість, ніж той, хто байдикує цілими днями, неробою живе, бродяжить десь? (О. Гончар); Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І. Котляревський); Він [Шмідель] дійсно вернув назад до Галичини, тягався з кількома мавпами й псом по провінції, пхав з дня на день нужденне життя (С. Ковалів); - Я йогокохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала... А тепер - самій прийшлося по чужих людях хилятися (Панас Мирний); -Старість не за горами. Самому остогид-ло вже бурлакувати й тинятись по світу. Ще десь загину під лісою ні за цапову душу (І. Нечуй-Левицький); Їхала, їхала, їхала... Куди, навіщо? Мов вигнаний дух, загублений у просторі, приречений блукати, тулятися (П. Загребельний).
КОЛИХА́ТИСЯ (про що-небудь гнучке, висяче тощо - злегка ворушитися під дією чогось), КОЛИСА́ТИСЯ, ГОЙДА́ТИСЯ, КОЛИВА́ТИСЯ, МЕТЛЯ́ТИСЯ, МАТЛЯ́ТИСЯ[МОТЛЯ́ТИСЯ]розм., МАЙТАЛА́ТИдіал., МАЙТАЛА́ТИСЯдіал., МАЙТАЛА́ЧИТИдіал., МАТНА́ТИСЯдіал., ШЕЛЕВІ́ТИдіал., ШЕЛЕВІ́ТИСЯдіал.; МАЙОРІ́ТИ, МОТА́ТИСЯ, МА́ЯТИ, МА́ЯТИСЯ, РОЗВІВА́ТИСЯ, ПОВІВА́ТИ (під дією вітру); ПОЛОСКА́ТИСЯ, ПОЛОСКА́ТИ (на вітрі - про знамена, білизну, вітрила); ПОКОЛИ́ХУВАТИСЯ, ПОГО́ЙДУВАТИСЯ (злегка або час від часу). - Док.: колихну́тися, поколихну́тися, колисну́тися, гойдну́тися, коливну́тися, мотну́тися, розві́ятися. Колихалися бойові прапори, пробиті кулями, обпалені вогнем баталій (Ю. Яновський); Вітер потягав легко, а збіжжя колисалося вже повним колоссям (Н. Кобринська); Безшумно й ритмічно гойдається важке гілля смереки (Г. Хоткевич); Бур’яни стояли тихо й не коливались (І. Нечуй-Левицький); За плечима в кожного мотлялася порожня торбина (П. Панч); Широкі рукави майталали сюди й туди (Панас Мирний); На її сивій голові, наче коробка, чорна хустка майталається (Панас Мирний); Сірий незастебнутий плащ на ньому майталачив полами на вітрі (І. Ле); Почимчикувала [дівчина] житами, тільки одежина матнається (Панас Мирний); Тільки високі лопухи в саді шелевілися (І. Франко); На темно-синьому тлі хмари білими метеликами майоріли хустки дівчат (Є. Кравченко); Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі (І. Нечуй-Левицький); Стрічка має за віночком вродливої дівчини (Леся Українка); Їх одежа й хустки аж повівали в кружанні (О. Кобилянська); Високо в небі над Києвом у світлі прожекторів полощеться знамено (І. Цюпа); Світить вогнем Хрещатик, Прапор в вітрах полоще (А. Малишко); Перед вікном сумно погойдувалась пальма (Ю. Бедзик).
МЕТУШИ́ТИСЯ (бігати в різні боки, поспішно рухатися, щось роблячи, пораючись коло кого-, чого-небудь), МОТА́ТИСЯрозм.,КОМАШИ́ТИСЯрозм.,ШАМОТА́ТИСЯрозм.,ШЕМЕТА́ТИСЯдіал.Вгомонились уже й голоси провінціяльних мешканців, що весь день метушились по базарних вулицях (М. Хвильовий); Галочка теж землі під собою не чує, бігає, мотається (Г. Квітка-Основ’яненко); Навколо Каленика Романовича комашаться учні (І. Сенченко); Його два помічники шамоталися, як на пожежі (І. Ле); Він був п’яний, троха шеметався, то там йому деякі папери з кишені випали (І. Франко).

Словник фразеологізмів

язи́к по́за ву́хами (вуши́ма) теліпа́ється (мота́ється) у кого. Хто-небудь любить багато говорити, брехати. — Ми знаємо серед людей багато таких, у яких язик поза вухами теліпається. Вертяться скрізь, щоб їх тільки й чули (З журналу); У його [нього] язик поза вушима мотається (М. Номис).

язи́к по́за ву́хами (вуши́ма) теліпа́ється (мота́ється) у кого. Хто-небудь любить багато говорити, брехати. — Ми знаємо серед людей багато таких, у яких язик поза вухами теліпається. Вертяться скрізь, щоб їх тільки й чули (З журналу); У його [нього] язик поза вушима мотається (М. Номис).