-1-
іменник чоловічого або жіночого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | молодчи́на | молодчи́ни |
родовий | молодчи́ни | молодчи́н |
давальний | молодчи́ні | молодчи́нам |
знахідний | молодчи́ну | молодчи́н |
орудний | молодчи́ною | молодчи́нами |
місцевий | на/у молодчи́ні | на/у молодчи́нах |
кличний | молодчи́но | молодчи́ни |
Словник синонімів
МОЛОДЕ́ЦЬ (здорова молода людина міцного складу, бравого вигляду), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛО́ДЧИК розм., МОЛОДЧА́ГА розм., ЛЕ́ГІНЬ діал.; ЗУХ розм., ХВАТ розм. (завзятий чоловік); КОЗА́К розм., ОРЕ́Л розм., СО́КІЛ розм. (відважний, завзятий, сильний чоловік). Коли б знайшовся молодець, який би зборов дракона, цар віддав би за нього свою дочку (казка); Гуляє собі по ярмарку Молодчина жвавий (С. Руданський); Співали ми про дні-деньочки, про дощ і осені туман, про сльози ті, що лив молодчик та на свій бархатний кафтан (В. Сосюра); Гребці були молодчаги як один. Аж вилискувала засмагла шкіра, і м’язи так і грали на дужих руках (О. Іваненко); Легінь ставний в темнім смеречинні Любку із долини виглядав (М. Шеремет); - Що за зух наш Кирило, - сміються запорожці, - не побоїться і чорта позвать у дружки (О. Стороженко); -. Ох, ти ж і хват! - захоплено дивиться на нього Петро (А. Головко); -. О, та ти зовсім молодчина, Павлушо! А повернись-но, синку! Козак хоч куди! (А. Головко); Федот заходив якось... Орел!.. Щось воля робить таке з людьми... (Вас. Шевчук); -. Здоров був, соколе! Та зайди-бо в шинк та випий хоч чарочку з нами! - молов Грицько (І. Нечуй-Левицький).
МОЛОДЕ́ЦЬ присудк. сл., розм. (уживається для висловлення похвали людині за добру роботу або за її позитивні якості), МОЛОДЧИ́НА розм., МОЛОДЦЯ́ розм., МОЛОДЧА́ГА розм. - А ви молодець, - сказав він Тарасу Григоровичу (З. Тулуб); -. Оце добре. Тепер Савченко не випустить бандитів. Ох, і молодчина чоловік! Ох, і молодчина! (М. Стельмах); -. Молодця Казанок! От тобі й "сірячок-мужичок"! (Є. Кротевич); -. Молодчага Цимбал! Дав гарту! (І. Багмут).