-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | могори́чити |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | могори́чмо |
2 особа | могори́ч | могори́чте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | могори́читиму | могори́читимемо, могори́читимем |
2 особа | могори́читимеш | могори́читимете |
3 особа | могори́читиме | могори́читимуть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | могори́чу | могори́чимо, могори́чим |
2 особа | могори́чиш | могори́чите |
3 особа | могори́чить | могори́чать |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
могори́чачи |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | могори́чив | могори́чили |
жін. р. | могори́чила |
сер. р. | могори́чило |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
могори́чивши |
Словник синонімів
ЧАСТУВА́ТИ (щиро й радо запрошувати когось поїсти, випити тощо), ПРИГОЩА́ТИ [ПРИГО́ЩУВАТИ], УГОЩА́ТИ [ВГОЩА́ТИ] розм., ГОСТИ́ТИ розм., ПО́ШТУВАТИ розм., ШАНУВА́ТИ розм., ПРИШАНО́ВУВАТИ розм., ТРАКТУВА́ТИ розм., ВІТА́ТИ розм.; УКОНТЕНТО́ВУВАТИ [ВКОНТЕНТО́ВУВАТИ] заст. (щедро); ПРИЙМА́ТИ (у себе); ПІДНО́СИТИ (подаючи страву, питво тощо); ПОЇ́ТИ, МОГОРИЧИТИ розм. (горілкою, вином тощо). - Док.: почастува́ти, участува́ти [вчастува́ти], пригости́ти, угости́ти [вгости́ти], погости́ти, попо́штувати, ушанува́ти [вшанува́ти], пошанува́ти, пришанува́ти, утрактува́ти [втрактува́ти], уконтентува́ти [вконтентува́ти], прийняти, піднести, помогори́чити [помогоричува́ти] розм. - Ганно, чого задумалась - шануй гостя дорогого. Край, насипай, частуй! (Марко Вовчок); Вона пригощала Оксану всім, чим була багата (С. Чорнобривець); - Гості мої милі, чим же вас угощати, чим приймати? (Грицько Григоренко); Почали [люди] мене гостити вареними яйцями й паляницею (Ганна Барвінок); Галочка.. кинулася поштувати його то тим, то сим (Г. Квітка-Основ’яненко); Маланка з матір’ю.. ламали голови, як вшанувати дорогого гостя (К. Гордієнко); - Горенько тяжке! Чим же тебе й пришанувати? Хіба яєчню спекти? (Л. Яновська); - Здоров був, братику. Бач, як гарно в нас трактують гостей? (П. Куліш); - Гарні гості, та не знаю, чим вас і вітати (І. Нечуй-Левицький); Він уконтентував їх так добре, що поїхали вони від його цілком задоволені (Б. Грінченко); Народу було багато. Мати підносила гостям горілку. За добрим українським звичаєм гості відмовлялися, а мати ласкаво припрошувала (О. Довженко); Коли вмер [чоловік], вдова гуляла, справляла вечорниці, поїла парубків, а про ґаздівство не дбала (Н. Кобринська). - Пор. 2. віта́ти.