-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний мовчу́н мовчуни́
родовий мовчуна́ мовчуні́в
давальний мовчуно́ві, мовчуну́ мовчуна́м
знахідний мовчуна́ мовчуні́в
орудний мовчуно́м мовчуна́ми
місцевий на/у мовчуно́ві, мовчуні́ на/у мовчуна́х
кличний мовчу́не мовчуни́

Словник синонімів

МОВЧУ́Н (той, хто не любить багато говорити), МОВЧА́ЛЬНИКрозм.,МОВЧА́ЗНИКрозм.,МОВЧА́Нрозм.,МОВЧА́Крозм.;ПОНУ́РАрозм. (похмура людина). Ковалі Грищенки - мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Ю. Мушкетик); Якщо досі цей начальник Гнув за критику в дугу, То тепер він став - мовчальник! Як не крийте - ні гу-гу! (С. Олійник); Три чверті з отих мовчазників, непривітних людей, які мешкали зі мною у Вілья-Леоні, коли дати їм людське життя, змінилися б так, що й батько з матір’ю їх не впізнали б (І. Муратов).

Словник антонімів

МОВЧАТИ ГОВОРИТИ
Бути пасивним у розмові, не виявляти почуття, не видавати звуків, зберігати мовчанку. Володіти мовою, мати здатність передавати словами думки, почуття, казати, мовити, розмовляти, балакати.
Говоритьмовчить батько, дочка, студент, учень; на вулиці, у класі, в сім’ї, у трамваї, в університеті, у школі; при батькові, при дочці, при дітях, при матері, при учнях; про вчинки, про відрядження, про навчання, про неї, про нього, про оцінки, про події, про факти. Мовчатиговорити ввічливо, відкрито, вперто, постійно, часто, чесно. Говорити без труднощів, від щирого серця, впевнено, голосно, грубо, енергійно, захоплено, повільно, пристрасно, спокійно, тихо, швидко ~  мовчати зовсім, покірно, стійко. Відмовляти, забороняти, заставляти кого-н., любити, продовжувати, рішити, старатися, хотіти говоритимовчати.
А ми дивились і мовчали (Т. Шевченко).  Ми вдвох ішли й не говорили, Ти вся засніжена була (М. Рильський)Мовчить Полтава, наче приголомшена, перехотілось людям говорить. Він гомонить, а я собі мовчу (Л. Костенко). Не мовчанка буває нудна, а пуста балачка. Лихо говіркому, та не добре й мовчазному (Народні прислів’я). Усякі люди трапляються на містку: і щедрі і скупі, і веселі і сумні, і мовчазні і говіркі, але кожен щось лишав Кузьмі (М. Стельмах).
Мовчазний //мовчазливий ~говіркий //говірливий, мовчанка ~говоріння //говір, мовчати ~казати //мовити, мовчати ~балакати //розмовляти, мовчун ~балакун,мовчазний ~балакучий Пор. ще: МОВЧАТИ ~ КРИЧАТИ, МОВЧАТИ ~ СПІВАТИ
МОВЧАТИ КРИЧАТИ
Не видавати звуків, не виявляти почуттів, зберігати мовчанку. Видавати голосом сильний, різкий звук, репетувати, галасувати.
Мовчатикричати з дітьми, з чоловіком, на вулиці, в школі; про які-н. події, про кого-н; багато, вперто. Мовчитькричить батько, дитина, учень. Кричатимовчати від болю, від захоплення, від жаху, від радості. Забороняти, хотіти мовчатикричати.
Дурне сало: як у піч, то мовчить, а як з печі, то кричить (Народне прислів’я).- Вдоволені, лотри, хлопське бидло? - зловтішно викрикнув Самуїл Лащ.- Преціж маємо королівський привілей! - з обуренням вигукнув Покута... Козаки мовчали (П. Панч).
Мовчазний ~крикливий, мовчанка ~крик, мовчун ~крикун; мовчати ~галасувати //репетувати Пор. ще: МОВЧАТИ ~ ГОВОРИТИ, МОВЧАТИ ~ СПІВАТИ