-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | мо́витися, мо́витись |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | |
2 особа | | |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | мо́витиметься | мо́витимуться |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | | |
2 особа | | |
3 особа | мо́виться | мо́вляться |
Активний дієприкметник |
|
Дієприслівник |
мо́влячись* |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | мо́вився, мо́вивсь | мо́вилися, мо́вились |
жін. р. | мо́вилася, мо́вилась |
сер. р. | мо́вилося, мо́вилось |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
мо́вившись |
Словник синонімів
ВИМОВЛЯ́ТИСЯ (про слова, звуки тощо - передаватися голосом), ЗВУЧА́ТИ, МО́ВИТИСЯ. - Док.: ви́мовитися, прозвуча́ти. Приємно, коли в дітей гарні й милозвучні імена, коли вони вимовляються легко й коротко (з журналу); Слова звучать виразно (І. Франко); Дружба - однаково мовиться (В. Бичко).
ІТИ́СЯ [ЙТИ́СЯ] безос., про кого-що (мова йде про кого, що-небудь), МО́ВИТИСЯ, ХОДИ́ТИСЯ діал., ХОДИ́ТИ діал. - Док.: піти́ся. Дехто з них питав крайнього, про що йдеться (С. Васильченко); Вона вгляділа незвичайні рум’янці на їх щоках і прикмітила, що в їх мова мовиться не якась звичайна, щоденна, а ходиться їм про щось інше (І. Нечуй-Левицький); Він зрозумів, що тут ходить про його авторитет перед дівчиною (Г. Коцюба)