мова 1

-1-
іменник жіночого роду

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний мо́ва мо́ви
родовий мо́ви мов
давальний мо́ві мо́вам
знахідний мо́ву мо́ви
орудний мо́вою мо́вами
місцевий на/у мо́ві на/у мо́вах
кличний мо́во* мо́ви*

Словник синонімів

МО́ВА (здатність людини говорити, висловлювати свої думки; система звукових і словесно-граматичних засобів, які закріплюють наслідки роботи мислення і є знаряддям спілкування людей; манера говорити), ЯЗИ́Кзаст.,РІЧрозм.,СЛО́ВОрозм.,ГЛАГО́Лц.-с.;МО́ВЛЕННЯ, БЕ́СІДАдіал. (спілкування людей між собою за допомогою органів говоріння; мовна діяльність). Рідна мова - це тисячолітня творчість народу, його душа, характер, його свобода і пам’ять. Скільки є мов на світі - стільки світів на землі (з газети); І возвеличимо на диво І розум наш і наш язик (Т. Шевченко); Еней похнюпивсь, дослухався, Сивилла що йому верзла, Стояв, за голову узявся - Не по йому ся річ була (І. Котляревський); Всі акини давно вважали, що голос і слово людське незрівнянно виразніші за музичний інструмент (Т. Масенко); [Анастасій:] Що ви стоїте? Ідіть же! Проклят той, хто з вас посміє Не слухати мого глаголу!! (М. Костомаров); Петрикові лють бесіду відібрала, стояв, як свічка (Марко Черемшина).
ПРОМО́ВА (публічне виголошення певних інформацій, міркувань тощо), ВИ́СТУП, МО́ВА, СЛО́ВО, РІЧзаст., ОРА́ЦІЯзаст., уроч.;РА́ЦІЯзаст. (вітальна). Промова діяла не гострою фразою, а самою предметністю теми і фактами, проти яких годі було щось заперечити (Є. Сверстюк); Саїд Алі непорушно сидів, слухав потік натяків, шпильок і докорів на свою адресу і, видимо, обмірковував свій останній виступ (І. Ле); Оборонець говорить довго та гарно, а Гнат цілою істотою відповідає на його мову: "так, так"... (М. Коцюбинський); Традиційне вступне слово говорить нинішній директор школи (з газети); Річ держав помічник мера, Перед ратушею ставши, Як проходив гурт поз нього (переклад Лесі Українки); - Ну що, панове!Чув я вашу довгу орацію (І. Франко); Іул, Енеїв як наслідник, похвальну рацію сказав (І. Котляревський).
РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВАрозм., БАЛА́ЧКАрозм., БАЛА́КАННЯрозм., ПЕРЕМО́ВАрозм., ПРОМО́ВКАзаст., ГОВІ́РКАдіал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКАдіал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст.; ДІАЛО́Г (між двома або кількома особами). За столом чувся гомін, шум, весела розмова, яку може провадити тільки молодіж... (І. Нечуй-Левицький); Тільки ж потім доміркувався, що давніше, ще як був він слабий, ціле розмовляння вів і підтримував він сам, а не Шмідти (А. Кримський); Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю (М. Коцюбинський); І вже в нас у хаті ні мови, ні говірки (Марко Вовчок); А вже балачки як почнуться, то чого тільки й не почуєш: і про давнє, і про недавнє, і про трагічне, і про смішне (Я. Баш); Другі півні вже стали співати. Усякі гадки, балакання перейшло (Ганна Барвінок); Він ходив на станцію, дивився на них [бійців], слухав їхню перемову (М. Рудь); "Ото диво! Тільки що була в мене промовка про дочку, а це й сам батько шусть до мене в хату!" (І. Нечуй-Левицький); Кузня мого тата.. була, так сказати, місцем збору, нарад та приязної балаканки для всіх сусідів (І. Франко); Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (О. Донченко); Мені відходила охота розмовляти на тих годинах, і ціла моя конверзація складалася з коротких відповідей, як хто звертався з питанням до мене (О. Кобилянська); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море, притримав за корму, потяг її до себе, люди позіскакували, відбувся діалог (Ю. Яновський). - Пор. балакани́на.

Словник фразеологізмів

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Біленьке, злегка пойняте загаром, воно [дівча] так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар); Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало); Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький); — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик). річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний).

2. Позбавляти кого-небудь здатності говорити. У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський).

відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Біленьке, злегка пойняте загаром, воно [дівча] так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар); Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало); Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький); — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик). річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний).

2. Позбавляти кого-небудь здатності говорити. У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський).

відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Біленьке, злегка пойняте загаром, воно [дівча] так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар); Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало); Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький); — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик). річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний).

2. Позбавляти кого-небудь здатності говорити. У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський).

[на́че (нена́че, ні́би і т. ін.)] відняла́ся мо́ва у кого. Хтось від хвилювання, радості і т. ін. не може говорити; мовчить, замовк. Якийсь час він мовчав, наче в нього віднялася мова (Д. Бедзик).

відбира́ти (відніма́ти) / відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому, у кого. 1. безос. Хто-небудь втрачає здатність говорити від несподіванки, здивування, хвилювання, переляку, гніву і т. ін. Біленьке, злегка пойняте загаром, воно [дівча] так невимушено розглядало Данька, що йому притьмом відбирало мову (О. Гончар); Оля ж, видно, всього сподівалась, тільки не того дружнього усміху. Може, через те й мову їй відібрало? (Є. Гуцало); Треба було озватися до неї, привітатись, а в мене відібрало мову, стояв як пень (Ю. Збанацький); — Ні, ні, я точно знаю! — Сидорчук так наполошився, що йому мало не відняло мову (Ю. Бедзик). річ відтя́ти. — Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відтяло. Мотря повернулася, вийшла (Панас Мирний).

2. Позбавляти кого-небудь здатності говорити. У старої нахабство гостя відібрало мову, вона тільки показувала йому на інший стілець (Ю. Яновський).

говори́ти на рі́зних мо́вах (рі́зними мо́вами). Не розуміти один одного. [Хвора:] Не хтіла б я тебе вразити, сестро, та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах (Леся Українка).

говори́ти на рі́зних мо́вах (рі́зними мо́вами). Не розуміти один одного. [Хвора:] Не хтіла б я тебе вразити, сестро, та, бачу, прийдеться розмову залишити, Бо ми говоримо на різних мовах (Леся Українка).

го́стрий на язи́к (на сло́во, на слова́, на мо́ву і т. ін.). Здатний влучно, дошкульно, різко, дотепно і т. ін. висловлюватися. Замолоду була [Мар’я] красива, швидка, весела… і на язик гостра (Панас Мирний); Надто гострий він на язик, не змовчить, не стерпить неправди (К. Гордієнко); Смішне найбільше впадало в очі спостережливій і гострій на язик Каті (В. Козаченко); А була в нас дівка, бідова така, на слово гостра, і рішила вона .. скупатись у тому ставу одної ночі (Легенди..); Гострий на слово, з доброю реакцією, з іронічною посмішкою, .. він спочатку багатьох буквально зачарував (Б. Олійник); [Іван:] Гострий ти на слова, та який то з тебе на ділі козак? (С. Васильченко); Два козаки виїхали наперед із запорозьких рядів. Один був молодий, другий старіший, обидва гострі на слова (О. Довженко); [Василь:] Ну й гостра ж на мову! На нашім кутку таких дівчат і заводу нема (М. Кропивницький); І змалку росло воно хитре, пронозливе, гостре на речі (Дніпрова Чайка). бадьо́рий (прово́рний) на язи́к. Навіть Тетяна, сусідка, нічого не могла вигадати про Ярину. Нащо вже на язик бадьора (О. Копиленко); Хай вже друга невістка, що була на язик проворна, кида їх… (Грицько Григоренко).

езо́півська мо́ва, книжн. Замаскований спосіб висловлення думок з натяками і недомовками. Побіг [Крайнюк] дзвонити до Горпищенка. Ледве знайшов його і езопівською мовою, натяками домігся згоди, що полковник вислухає наодинці обох своїх розвідників і прихильно поставиться до їхнього прохання (В. Кучер); — Здається, вчорашній запис треба більше прикрити езопівською мовою (М. Стельмах); Здавлений цензурними лещатами, Чернишевський змушений був вдаватися до езопівської мови (Життя і тв. Т. Г. Шевченка); Прийоми езопівської мови в підцензурних творах класиків дуже різноманітні і гнучкі (З журналу). езо́пова мо́ва. У наш час, звичайно, відпала потреба в езоповій мові. Але в байці зберігаються вироблені народною творчістю гнучкі алегоричні засоби (З газети).

езо́півська мо́ва, книжн. Замаскований спосіб висловлення думок з натяками і недомовками. Побіг [Крайнюк] дзвонити до Горпищенка. Ледве знайшов його і езопівською мовою, натяками домігся згоди, що полковник вислухає наодинці обох своїх розвідників і прихильно поставиться до їхнього прохання (В. Кучер); — Здається, вчорашній запис треба більше прикрити езопівською мовою (М. Стельмах); Здавлений цензурними лещатами, Чернишевський змушений був вдаватися до езопівської мови (Життя і тв. Т. Г. Шевченка); Прийоми езопівської мови в підцензурних творах класиків дуже різноманітні і гнучкі (З журналу). езо́пова мо́ва. У наш час, звичайно, відпала потреба в езоповій мові. Але в байці зберігаються вироблені народною творчістю гнучкі алегоричні засоби (З газети).

забра́кло мо́ви кому, безос. Хто-небудь не може нічого сказати через відсутність аргументів і т. ін. [Паріс:] Спитав би й я: Кассандро, де твій меч? Адже в твоїх руках він був сьогодні, чи ти ним запобігла честі й слави? Мовчиш, проречиста, забракло мови! (Леся Українка).

вести́ (заво́дити) сло́во (мо́ву, річ). Говорити про що-небудь. Тепер і решта косарів зрозуміла, до чого вів слово суворий запорожець, і вони загомоніли всі разом (П. Панч); Тепер Марта дивилась на капітана неприязно .. Довкола відбуваються такі події, а він веде мову про дурниці (В. Собко); — А знаєш, Тимофію, куди ходім? — перегодя трохи, веде річ Пацюк.— До пана!.. (Панас Мирний); Мало не з кожним заїжджим заводить Демид мову про того свого генерала і дивується, що ніхто про нього не чув і не знає (О. Гончар). здійма́ти річ. Коли Остап здіймав річ про те, що пора вже висунути шию з панського ярма, люди спочували [співчували] йому (М. Коцюбинський). впада́ти в річ. [Джонатан (тихо до Річарда):] Але ж, брате, впадати в річ старому — як же можна (Леся Українка).

утрача́ти / утра́тити (загуби́ти) мо́ву. На якийсь час позбуватися здатності говорити; німіти від сильного хвилювання, розгубленості і т. ін. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання.. Вона просто втратила мову (Ю. Смолич); Фатьма лежала в куточку і бажала вмерти. Мову вона загубила, бо не було того, хто б розумів (Ю. Яновський).

захо́дить / зайшла́ мо́ва про кого—що. Починають говорити про кого-, що-небудь. Як де заходила мова про віру, то він не ховав своїх думок (Леся Українка); Між братами ще ніколи серйозно не заходила мова про дівчат (М. Стельмах); Сперечався [Артем] з Павлом, про що б не зайшла мова (А. Головко); Зайшла мова про неї, про Вутаньку.— Красовита молодиця,— почав худорбастий .. інженер з електростанції (О. Гончар).

захо́дить / зайшла́ мо́ва про кого—що. Починають говорити про кого-, що-небудь. Як де заходила мова про віру, то він не ховав своїх думок (Леся Українка); Між братами ще ніколи серйозно не заходила мова про дівчат (М. Стельмах); Сперечався [Артем] з Павлом, про що б не зайшла мова (А. Головко); Зайшла мова про неї, про Вутаньку.— Красовита молодиця,— почав худорбастий .. інженер з електростанції (О. Гончар).

знахо́дити / знайти́ спі́льну мо́ву з ким. Досягати взаємного розуміння, згоди і т. ін. Яка вона була щаслива, коли між двома сварками, хоч на хвилину, їй вдавалось знайти спільну з Антоном мову! (М. Коцюбинський); Зневажену й самотню Гільду з розкішних хоромів воєводи тягне на убогий і обшарпаний Поділ, де в темряві живуть київські трударі та її земляки — ремісники. З ними вона знаходить спільну мову, серед них відчуває людяність, щирість (З журналу); З першого знайомства вони знайшли спільну мову. Ткачук “не підводив начальства”, а начальство не давало на поталу Ткачука (Ю. Збанацький).

знахо́дити / знайти́ спі́льну мо́ву з ким. Досягати взаємного розуміння, згоди і т. ін. Яка вона була щаслива, коли між двома сварками, хоч на хвилину, їй вдавалось знайти спільну з Антоном мову! (М. Коцюбинський); Зневажену й самотню Гільду з розкішних хоромів воєводи тягне на убогий і обшарпаний Поділ, де в темряві живуть київські трударі та її земляки — ремісники. З ними вона знаходить спільну мову, серед них відчуває людяність, щирість (З журналу); З першого знайомства вони знайшли спільну мову. Ткачук “не підводив начальства”, а начальство не давало на поталу Ткачука (Ю. Збанацький).

і́нша мо́ва. Уживається для вираження схвалення чогось; зовсім не те, що було; не так, як було, а краще. — Гаразд, на завтра вивчу.— Оце інша мова. Це слово мужчини (О. Гончар). і́нший Мака́р, жарт. — А скажеш, де золото? — Скажу! — Оце інший Макар! — зрадів високий (А. Дімаров).

марнува́ти мо́ву (слова́). Говорити безпредметно, без потреби і т. ін. [Деїфоб:] Я, сестрице, не звик даремне марнувати мову (Леся Українка).

мо́ва (розмо́ва) коро́тка, перев. у кого, з ким. Хтось рішуче діє в певних обставинах; не церемониться, не рахується з ким-небудь. — У нас, знаєте, мова коротка,— креснув офіцера поглядом Баржак.— Хто не схиля голову перед працею — тому нахилимо (О. Гончар); —Треба, щоб так боялись нас всі оті спекулянти та пройди різні, щоб аж дух із них геть. З спекулянтами розмова коротка (Ю. Збанацький).

[на́че (нена́че, ні́би і т. ін.)] відняла́ся мо́ва у кого. Хтось від хвилювання, радості і т. ін. не може говорити; мовчить, замовк. Якийсь час він мовчав, наче в нього віднялася мова (Д. Бедзик).

не дава́тися (не здава́тися) / не да́тися на мо́ву, зневажл. Не бажати спілкуватися, вступати в розмову з ким-небудь. Ониська не заходила в хату і не давалася на мову ніяк (Л. Яновська); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Д. Косарик).

не дава́тися (не здава́тися) / не да́тися на мо́ву, зневажл. Не бажати спілкуватися, вступати в розмову з ким-небудь. Ониська не заходила в хату і не давалася на мову ніяк (Л. Яновська); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Д. Косарик).

не дава́тися (не здава́тися) / не да́тися на мо́ву, зневажл. Не бажати спілкуватися, вступати в розмову з ким-небудь. Ониська не заходила в хату і не давалася на мову ніяк (Л. Яновська); Недавно приїхала до неї дочка Галька: пишна така, що й на мову не здається (Д. Косарик).

не мо́же бу́ти [й] мо́ви про що. Уживається для вираження неможливості здійснити, досягти і т. ін. чогось; не варто говорити і навіть думати про щось. — Про марш до первопрестольної [першопрестольної] поки що не може бути й мови. Ждіть (О. Гончар); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Гончар); Здіймали [комарі] такий дзвін,.. що ні про який сон не могло бути й мови (Ю. Збанацький).

не мо́же бу́ти [й] мо́ви про що. Уживається для вираження неможливості здійснити, досягти і т. ін. чогось; не варто говорити і навіть думати про щось. — Про марш до первопрестольної [першопрестольної] поки що не може бути й мови. Ждіть (О. Гончар); Про те, щоб взяти перевал в лоб, не могло бути й мови (О. Гончар); Здіймали [комарі] такий дзвін,.. що ні про який сон не могло бути й мови (Ю. Збанацький).

[на́че (нена́че, ні́би і т. ін.)] відняла́ся мо́ва у кого. Хтось від хвилювання, радості і т. ін. не може говорити; мовчить, замовк. Якийсь час він мовчав, наче в нього віднялася мова (Д. Бедзик).

[на́че (нена́че, ні́би і т. ін.)] відняла́ся мо́ва у кого. Хтось від хвилювання, радості і т. ін. не може говорити; мовчить, замовк. Якийсь час він мовчав, наче в нього віднялася мова (Д. Бедзик).

[а́ні] ні слу́ху, [а́ні] ні ду́ху про кого—що, від кого—чого і без додатка. Нічого невідомо про кого-, що-небудь. Узяли її [Парасчиного] Федора та як погнали [на війну], то аж уже третій рік ні слуху, ні духу! (Панас Мирний); Не добувши відпустки, кинулись молоді офіцери до поїзда, і відтоді од них — ні слуху, ні духу (О. Гончар); Одержала від нього лист із Києва, а потім ні слуху, ні духу (В. Минко); Поїхав той… ще улітку — і ні слуху, ні духу до самого Різдва (В. Дрозд); В магазині Ставропігійської книгарні… ані слуху, ані духу про неї [книжку віршів Глушкевича] (І. Франко); І більше про спорт — ані слуху, ні духу!.. Та ось діяча фізкультурного руху Зовуть звітувати в зал виконкому, Щоб дать йому перцю, сякому-такому! (С. Олійник). ні слу́ху, ні ві́сті. Од тьоті Елі нема ще ні слуху, ні вісті (Леся Українка). ні слу́ху, ні мо́ви. Вона зникла від нього… Гукнув [Ярослав] у безнадію пітьми. Ні слуху, ні мови (П. Загребельний).

перево́дити / перевести́ розмо́ву (мо́ву) на що. Починати говорити про що-небудь інше, спрямувавши увагу в інший бік. Він почав .. переводити її [розмову] на другі речі (Панас Мирний); — Ну, а як справи, хлопці? — помітивши Іванову збентеженість, перевів [Петро Федорович] на інше мову (А. Головко).

перево́дити / перевести́ розмо́ву (мо́ву) на що. Починати говорити про що-небудь інше, спрямувавши увагу в інший бік. Він почав .. переводити її [розмову] на другі речі (Панас Мирний); — Ну, а як справи, хлопці? — помітивши Іванову збентеженість, перевів [Петро Федорович] на інше мову (А. Головко).

погуби́ти думки́ (мо́ву, слова́ і т. ін.). 1. Втратити на якийсь час здатність логічно мислити, говорити. — Та ви справді мене зведете на постіль!.. — І присів [генерал], погубивши всю мову (Б. Грінченко).

2. Обдумавши що-небудь з усіх боків, не прийти ні до якого висновку. — Та й забарився ж ти! Де ти блукав так довго? Я вже й думки погубила… (Л. Яновська).

скупи́й на слова́ (на мо́ву) 1. Який не любить багато говорити; небагатослівний, небалакучий. Вона була .. сухувата й скупа на слова (Я. Баш); [Захарко:] Щось ти сьогодня [сьогодні] дуже скупий на мову, кожне слово з тебе треба витягати! (М. Кропивницький). скупи́й на сло́ві. На канапі сиділа пані полковникова Віра Дараган. Як і завжди, млява в розмовах і скупа на слові (М. Лазорський).

2. тільки скупи́й на слова́. Стислий (про лист, звіт і т. ін.); лаконічний. Звіт Марії Павлівни скупий на слова (І. Волошин).

спі́льна мо́ва. Взаєморозуміння між ким-небудь. Між ними не було спільної мови (З усн. мови); // Те, що зближує, з’єднує людей. [Черниця:] У всіх людей одна є спільна мова — Братерськая любов (Леся Українка).

ті́льки й мо́ви, перев. у кого, про кого—що, за кого—що. Хто-небудь говорить виключно про когось або про щось. — Дам тебе [панночку] за князя чи за графа. Та тільки в них і мови було, що князі та пани вельможнії (Марко Вовчок); Тільки й мови було, що про ту кралю мальовану (Переклад М. Лукаша). ті́льки й розмо́ви. У селі .. тепер — тільки й було розмови, що за церкви, за монастирі (І.Нечуй-Левицький).

утрача́ти / утра́тити (загуби́ти) мо́ву. На якийсь час позбуватися здатності говорити; німіти від сильного хвилювання, розгубленості і т. ін. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання.. Вона просто втратила мову (Ю. Смолич); Фатьма лежала в куточку і бажала вмерти. Мову вона загубила, бо не було того, хто б розумів (Ю. Яновський).

утрача́ти / утра́тити (загуби́ти) мо́ву. На якийсь час позбуватися здатності говорити; німіти від сильного хвилювання, розгубленості і т. ін. Сахно.. довго не могла опанувати свого хвилювання.. Вона просто втратила мову (Ю. Смолич); Фатьма лежала в куточку і бажала вмерти. Мову вона загубила, бо не було того, хто б розумів (Ю. Яновський).