метикуватий 1 значення

-1-
прикметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний метикува́тий метикува́та метикува́те метикува́ті
родовий метикува́того метикува́тої метикува́того метикува́тих
давальний метикува́тому метикува́тій метикува́тому метикува́тим
знахідний метикува́тий, метикува́того метикува́ту метикува́те метикува́ті, метикува́тих
орудний метикува́тим метикува́тою метикува́тим метикува́тими
місцевий на/у метикува́тому, метикува́тім на/у метикува́тій на/у метикува́тому, метикува́тім на/у метикува́тих

Словник синонімів

КМІТЛИ́ВИЙ (здатний добре й швидко міркувати, осмислювати, розуміти щось),ТЯМУ́ЩИЙ[ТЯМУ́ЧИЙ], ТЯМКИ́Й, ТЯМОВИ́ТИЙ, ТЯМКОВИ́ТИЙрозм.,ХИ́ТРИЙ, МЕТИКО́ВАНИЙрозм.,МЕТИКУВА́ТИЙрозм.,ПОКМІ́ТЛИВИЙдіал.; ШТУДЕ́РНИЙдіал.;МЕТКИ́Й, ПРОМІТНИ́Йрозм. (який легко знаходить вихід із скрутного становища, легко знаходить правильне рішення); ЗДОГА́ДЛИВИЙ, ДОГА́ДЛИВИЙ (який швидко здогадується). Новиков став найціннішим розвідником, хоробрим, завзятим, кмітливим (О. Копиленко); Він давно набув слави тямущого хлопця (К. Гордієнко); Жінка людина тямка, і зразу догадалась би, де грошей добуть (О. Кониський); - Так то ж Левко. Він такий тямовитий, що вже сам до тисячі лічить (М. Стельмах). - За три роки я чудово придивився до цього хлопця. Розумний, тямковитий (Ю. Бедзик); Хитрий Жукзашивсь під кору. Дятел глянув, сів на сук. Носом тук- І згинув жук (М. Стельмах); Виходить, цей Олекса - метикований, дотепний хлопець (І. Цюпа); Добре тому вчиться грамоти, в кого покмітлива голова (Словник Б. Грінченка); Хлопці здорові, рослі.. Менший то штудерний такий, як старий (В. Стефаник); - Така вона вже зроду метка та проворна (І. Нечуй-Левицький); [Феноген:] А скілько ж Ліхтаренкові дісталось? От промітний чоловік! (І. Карпенко-Карий); Перехрестик вагався, не знаючи, з чого почати розмову. Це помітила здогадлива дівчина й заговорила перша (С. Добровольський).